Авто:
Skoda-Оctavia, Elegans, 2003 року, дизель 1.9TDI, 81 кВт, клімат-контроль, 60 тис. км.
Екіпаж: чоловік-водій - 1, дружина-штурман - 1, водійський стаж - понад 17 років
Маршрут туди: Миколаїв – Херсон - Залізний Порт – Снігурівка – Казанка - Кривий Ріг – Дніпропетровськ – Харків – Вовчанськ - кордон – Шебекіно – Старий Оскол - Воронеж - Тамбов - Пенза - Сизрань - Жигулівськ - Тольяті - Суходол - Бавли - Уфа - Сім - Міас - Єкатеринбург = 3190 км
1-й день туди:
Дата 19.07.2008
Маршрут Миколаїв Г· Новомосковськ
Час 8.00 Г· 10.30 (З.Порт), 12.00 Г· 19.30
Тривалість переходу [год] 10.00
Відстань за день [км] 640
Відстань загалом [км] 640
Середня швидкість [км/год] 60
Витрати пального [л/100км] 4.8
Тут і надалі, щоб не було плутанини, вказано Київський літній час.
Дорога між Снігурівкою та Казанкою забрала 3 години, дуже погана.
Від Казанки й до самого виходу з Дніпропетровська - потужна злива. В Кривому Розі на одному з перехрестів рівень води був на висоту колеса, двигун булькав в трубу, але пронесло - не заглух і до салону вода не потрапила.
Ночували в Новомосковську, в мотелі на виїзді в бік Харкова. Сервіс - так собі.
2-й день туди:
Дата 20.07.2008
Маршрут Новомосковськ Г· Тамбов
Час 5.30 Г· 20.30
Тривалість переходу [год] 15.00
Відстань за день [км] 810
Відстань загалом [км] 1450
Середня швидкість [км/год] 71
Витрати пального [л/100км] 4.4
Запам’ятався Харків своїм бездоріжжям, такого битого асфальту ми ні до того, ні після того в Україні більше не бачили ніде.
Кордон долали на переході Вовчанськ-Шебекіно. Черга складалася з 4-х легковиків, проте вся процедура зайняла 1 годину 40 хвилин.
Перед кордоном придбали страховку відповідальності 3-х осіб на території Росії на 15 діб за 125 грн. Для порівняння - в тому році така ж страховка нам коштувала 70 грн. на Новошахтінському переході (Ростовська обл.).
Нашу половину кордону пройшли хвилин за 10 - прикордонники подивилися на паспорти та занесли до БД дані авто з техпаспорту.
Російська ж половина кордону відібрала близько 1.5 години. Власне огляд авто та заповнення міграційних карток тривали хвилин 15, а все інше - це оформлення тимчасового ввезення автомобіля.
В тому році цю процедуру у росіян виконували фірми-посередники: віддав у віконце документи, заплатив 215 руб. (~45 грн.) і через 5 хвилин отримав все що треба. Але з цього року РФ заборонила дію таких фірм і тепер всю процедуру виконує митник, цілком безкоштовно але довго і зі смаком. Ще добре, що ми мали при собі копію паспорту власника авто та копію техпаспорту на авто (з двох боків), інакше їх виготовлення в сусідній кімнаті забрало б ще хвилин 15 та 120 руб. (~24 грн.!!)
Ще одна цікава деталь щодо міграційних карток. Їх заповнення є інтуїтивно зрозумілим, а от що з ними далі робити - читайте уважно на звороті однієї з її половинок і добре запам’ятовуйте, бо далі ту половинку митник відірве й залишить у себе, а вам віддасть частину, де правил Ваших подальших дій вже нема ("...умом Россию ...")!
Ще в цей день запам’ятався Воронеж своїм чималим потоком машин з водіями напідпитку (неділя, надвечір’я). Принаймні це було неозброєним оком видно за їх уповільненими та дещо хаотичними рухами на дорозі, численними несуттєвими ДТП (легкі цокання), а двоє водіїв, у яких ми спробували запитали дорогу були з неабияким духманом. Проте з міста вдалося вислизнути неушкодженими.
Запам’ятався також перехід Воронеж-Тамбов-Пенза. Це близько 500 км доволі поганої дороги (колія в асфальті), хоча вона й позначена як федеральна. Дорога не лише погана, але й безлюдна - ні житла, ні машин. На відтинку між Воронежем та Тамбовом було лише 4 АЗС із яких паливо було на одній - вже перед самим Тамбовом. Був невеликий мандраж, бо доїхали до АЗС на останній чверті баку. Щоправда кілометрів за 60 до АЗС ми обігнали земляків - 2 пусті автовози з полтавськими номерами, що мабуть йшли на Тольяті. Посигналили один одному та помахали руками. Було приємно їх бачити в тій пустелі. Потім вже подумали - загориться аварійка, станемо і будемо їх чекати, бо ж якщо заглухне без палива, то дизель вже просто так не завести.
Ночували в Тамбові в приватному мотелі, що має назву "Отель". Дуже охайні номери та уважний персонал. Двомісний номер з туалетом, душем та TV коштував близько 1200 руб. До речі - це, як потім ми зрозуміли, у них стандартна ціна (±100 руб) для придорожніх мотелів із зазначеними зручностями. Холодильник при цьому, зазвичай, на коридорі. Там же - кафе, де можна непогано поїсти за 200Г·250 руб на двох.
3-й день туди:
Дата 21.07.2008
Маршрут Тамбов Г· Суходол
Час 4.45 Г· 20.30
Тривалість переходу [год] 15.45
Відстань за день [км] 810
Відстань загалом [км] 2260
Середня швидкість [км/год] 65
Витрати пального [л/100км] 4.2
Дорога між Тамбовом та Пензою мало чим різниться від переходу Воронеж-Тамбов, проте поменшало небезпечних ям біля правого узбіччя. За Пензою, на підході до Волги дорога стає кращою. Волгу без проблем перетнули греблею між Жигулівськом та Тольяті. Далі кілометрів 50 нормального автобану, що переходить в звичайну дорогу, але вже без ям та об’їздів. За Волгою знову розпочалася потужна злива, яка практично не відпускала нас до самого Суходолу.
В Суходолі ночувати довелося в машині хоча й на території кемпінгу, оскільки місць там не було, сил їхати далі по дощу в темряві також не було, а до найближчого наступного мотелю, за словами місцевих, було не менше 70 км (на другий день ми поїхали і дізналися, що насправді - не більше 20 км, але що поробиш - у дикого капіталізму свої причуди).
4-й день туди:
Дата 22.07.2008
Маршрут Суходол Г· Єкатеринбург
Час 4.00 Г· 22.30
Тривалість переходу [год] 17.30
Відстань за день [км] 930
Відстань загалом [км] 3190
Середня швидкість [км/год] 65
Витрати пального [л/100км] 4.5
Татарстан та Башкирія запам’яталися своїми чудовими дорогами та привітними до нас людьми. Це як інша країна в країні. Видно, що грошей там багато і принаймні на дороги їх не шкодують. На жаль це було лише кілометрів з 300 від усього переходу.
Далі було близько 400 км гірської траси Челябінської області. Гори тут, звичайно ж, не Кавказ, де ми були торік, і покриття дороги гарне, але вона явно завузька для того потоку, що нею котиться. На тягунах далеко не завжди є смуга для обгону важких машин і тому весь час ідуть безперервні колони в обидва боки.
Дуже мальовничий перевал в районі Сіма.
В Міасі ми відвернули на північ і відносно гарною, мальовничою, пустою та дуже звивистою лісовою дорогою, зрізавши кут, виїхали практично під самий Єкатеринбург. Треба сказати, що нам, аборигенам степу, їхати лісовою дорогою було все ж важкувато - симптоми клаустрофобії.
Маршрут додому: Єкатеринбург - Міас - Сім - Уфа - Бавли - Байтуган - Тольяті - Жигулівськ - Сизрань - Саратов - Комишин - Дубівка - Волгоград - Калач-на-Дону - Морозовськ - Новошахтінськ - кордон – Ровеньки - Дебальцево - Єнакієво - Донецьк - Волноваха - Бургас - Мангуш - Мелітополь - Олешки - Херсон - Миколаїв
1-й день додому:
Дата 27.07.2008
Маршрут Єкатеринбург Г· Байтуган
Час 2.20 Г· 18.00
Тривалість переходу [год] 15.40
Відстань за день [км] 850
Відстань загалом [км] 850
Середня швидкість [км/год] 65
Витрати пального [л/100км] 4.2
Вранці лісовою дорогою до Міаса - сильний туман, потім сонячно, але не жарко. Фотографувалися над проваллям в Сімі, купили башкирського меду, заїхавши прямо на пасіку.
Ночували в мотелі біля невеличкого татарського селища Байтуган. Дуже гарне місце, 300Г·400 м від траси і десь з 1 км від власне села. Номери на всі смаки і ціни. Гарний сервіс, уважний та доброзичливий персонал. Ну, наприклад, такий маленький штрих - нам персонально, побачивши наші паспорти, хлопець, що показував номер, одразу, на додаток до стандартного набору російських TV-каналів, увімкнув низку каналів українського TV, що там приймаються через супутник. Це вдома ми на чому світ клянемо наших телевізійників - нічого подивитися, а за кордоном для нас такий крок господарів був дуже несподіваним та приємним.
Також добре організована охорона автостоянки. В РФ, як ми помітили, цій компоненті сервісу приділяють неабияку увагу.
2-й день додому:
Дата 28.07.2008
Маршрут Байтуган Г· Дубівка
Час 2.15 Г· 19.30
Тривалість переходу [год] 17.15
Відстань за день [км] 935
Відстань загалом [км] 1785
Середня швидкість [км/год] 65
Витрати пального [л/100км] 4.2
Після Жигулівська вирішили більше не ризикувати машиною та здоров’ям і поїхали на південь вздовж Волги.
Весь день їхали в умовах суцільної зливи та сильного поривчастого бокового вітру. На півночі Саратовської області проїхали якийсь мальовничий природний заповідник понад Волгою, проте дощ не дозволив як щось нормально роздивитися, так і скупатися ("...помити чоботи...", як любить говорити один з їхніх скандальних політиків) у Волзі.
На окружній навколо Саратова нас вперше за всю поїздку зупинив ДПС за підозрою у перетинанні суцільної на підйомі, проте, передивившись дані відео спостереження, обмежилися перевіркою документів, бо криміналу не виявили. Взагалі про це - нижче.
Лише перед самим Волгоградом дощ припинився і ми зупинилися на ночівлю в першому ж придорожньому мотелі.
Дорога, якою проїхали, доволі пристойна, а потік машин не щільний. Вражає безлюдність величезних просторів.
3-й день додому:
Дата 29.07.2008
Маршрут Дубівка Г· Ровеньки
Час 5.30 Г· 17.30
Тривалість переходу [год] 12.00
Відстань за день [км] 575
Відстань загалом [км] 2360
Середня швидкість [км/год] 60
Витрати пального [л/100км] 4.6
День розпочався з того, що заїхавши трохи у Волгоград (а інакшої дороги там нема), ми вперше за всю подорож серйозно заблукали. Це було і дивно і смішно водночас, якщо пригадати, що місто складається всього з декількох автомагістралей, які розтяглися понад 60 км вздовж Волги. Можливо це нас і розслабило.
А з іншого боку, як це не смішно виглядає, але проблукавши майже 20 км містом, ми скрізь бачили вказівники лише на Москву, наче це єдине місто в найближчій окрузі! Заради справедливості, слід сказати, що ми зверталися до городян і вони щиро намагалися нам допомогти, але назвати більш-менш зрозумілі для чужинців орієнтири не могли і самі це визнавали. Потім ми таки знайшли один вказівник на Астрахань і це дозволило зорієнтуватися та, за візуальним напрямком на сонце, визначити напрямок на Ростов-на-Дону.
Від’їхавши десь кілометрів з 30 від Волгограда на захід і побачивши нарешті при дорозі вказівник на Калач-на-Дону, ми ще краще зрозуміли ті труднощі, які довелося долати танкістам Манштейна.
Другий раз нас зупинив ДПС перед в’їздом на міст через Дон поблизу Калача-на-Дону. Перевірили наші документи та заглянули всередину авто. Згодом виявилося, що так ретельно, мабуть за міліцейською орієнтировкою, перевіряють всі легковики чорного кольору, при цьому у громадян РФ ще перевіряють і вміст багажника та дивляться під капот.
Ростовська область має просто відмінні автобани.
Кордон перетнули без будь-яких пригод в районі Новошахтінська, витративши на це все ті ж 1.5 години, проте на цей раз - через банально величезну чергу легковиків.
Ночували вже в Україні в мальовничому шахтарському містечку Ровеньки у родичів, оскільки це місто нашого дитинства та юної рані.
4-й день додому:
Дата 30.07.2008
Маршрут Ровеньки Г· Миколаїв
Час 10.00 Г· 21.30
Тривалість переходу [год] 11.30
Відстань за день [км] 825
Відстань загалом [км] 3185
Середня швидкість [км/год] 73
Витрати пального [л/100км] 4.6
На Луганщині та Донеччині дороги гарні. Практично всі реконструйовано (капітальний ремонт і розширення).
Навколо Дебальцевого, Красного Луча, Антрациту чудові краєвиди. Мабуть більше ніде не побачиш такого, щоб суцільно вкритий ковилом первісний степ раптово змінювався справжнім гірським пейзажем (Донецький Кряж) або щоб все той же випалений сонцем степ миттєво й круто зривався в прохолодну, вологу та напівтемну балку з її численними струмками. Туди б туристів возити, а поки що - то депресивний район країни. Боляче.
На тлі названих містечок, Ровеньки виглядають оазою. Можливо, через близькість кордону, багато розмов про можливості контрабанди. Неозброєним оком видно, що тут є не лише шахти, а й малий бізнес. Однак стійке враження, що перенісся років на 10-15 назад не покидає. Ну де ще зараз в Україні можна, наприклад, побачити в центрі міста пункт обміну валюти, який би охороняла озброєна автоматами міліція? А тут це нікого не дивує: а як же інакше, питають?!
Мелітополь, як завжди, продає абрикоси на всі смаки, а Херсонщина - кавуни та дині.
Ввечері ми нарешті вдома.
Загалом:
Загальна тривалість подорожі 12 діб
Тривалість власне автопереходу 114 год. 40 хв. за 8 діб
Пройдена відстань 6375 км
Середня відстань за добу 797 км
Середньозважена швидкість 65.8 км/год
Середньозважені витрати пального 4.4 л/100км
Враження
ДПС РФ та таке інше: Порівняно з минулим роком суттєво змінилася поведінка російської ДПС на дорозі. На Ваші невеликі огріхи у дотримані ПДР ніхто особливої уваги не звертає, в крайньому разі можуть зробити усне зауваження та попросять бути уважнішим.
Головна увага ДПС зосереджена на 3-х компонентах руху, а саме:
- ні під ніяким приводом Ви не повинні перетинати суцільну лінію розмітки, навіть якщо Вашу машину доводиться пригальмовувати й на 1-й передачі;
- жорсткий контроль обмежень швидкості, що задані відповідними знаками. Тобто обмеження в 40 означає саме 40, а не 45 і не 42. Наразі де попало, як у нас, такі знаки не стоять, а якщо вже стоять, то обов’язково десь поблизу є й патрульна машина;
- контроль загальної швидкості руху там де нема спеціальних обмежень. Більшість, як і ми, зазвичай їде 90Г·100 і ДПС не звертає на них ніякої уваги, але перевищення цієї швидкості викликає майже миттєву реакцію патрульних машин.
Покарання за перелічені порушення - штраф в межах 1000Г·3000 руб. або позбавлення прав і вирішує це мировий суддя, якого на дорозі звичайно ж нема і його Вам ще доведеться десь шукати.
"Домовитися" безпосередньо на дорозі з ДПС дуже складно, оскільки зазначені дії патрулів мають незалежне від них технічне забезпечення - відео спостереження, запис якого вони не можуть знищити. Видно не озброєним оком, що у цю справу вкладено неабиякі кошти. Камери відео спостереження стоять практично вздовж усіх довгих підйомів на всьому маршруті поїздки і з патрульними машинами ДПС поєднані радіоканалами, тобто - де б та машина не була, патруль бачить дані відеокамер. Там де камер нема ДПС спостерігає за дорогою в біноклі та навіть, самі бачили - у невеличкий телескоп. Поблизу міст використовуються складніші камери, засоби обробки яких дозволяють не лише спостерігати картинку, а й вимірювати швидкість руху авто як в прямому, так і в зворотному напрямку.
За їзду напідпитку - одразу позбавлення прав або 1Г·3 роки тюрми, навіть якщо Ви не є учасником ДТП (правда це мабуть не стосується Воронежа).
Ще одна важлива деталь для водіїв - у багатьох регіонах РФ на дорозі відсутні білі позначення початку та кінця населених пунктів, проте це не є підставою не вгамовувати швидкість руху до дозволених 60 і за цим слідкує все таж ДПС.
В РФ водії утримуються від того, щоб повідомляти зустрічних про патрулі ДПС на дорозі, окрім Башкирії, Татарстану та Ростовської області.
Паливо: Заправлялися лише на брендових АЗС "Роснефть", "Башкірнефть", "Сибнефть". Якість дизпалива відмінна, це видно і за тим, як миттєво реагує машина навіть на легенький дотик до педалі "газу", і за витратами пального. Скажу, що за якістю навіть найдорожчий наш "євродизель" суттєво поступається пересічному російському ДП. Можливо нам просто поталанило, проте заправлялися ми багато разів і в різних регіонах.
Чому багато разів заправлялися? Та тому, що окрім прикордонних районів Ростовської області, в РФ зовсім відсутній сервіс на АЗС. Мало того, що все доводиться робити самому, так ще й оператор зазвичай вимагає назвати точний літраж заправки, бо багато навіть "фешенебельних" АЗС не мають кінцевих вимикачів ("відстрілу") заправного рукава або ті вимикачі не працюють. То ж доводилося заливати так, щоб не перелилося.
Ще одна деталь - якщо Ви їдете один, то будьте пильними і йдучи до віконця оператора АЗС обов’язково закривайте авто на ключ, бо пограбування на АЗС та навіть угон є розповсюдженим бізнесом на схід від Волги.
Загалом за поїздку ми заправлялися 9 разів: 1 раз в Україні (WOG, 43.3л х 7.15грн/л = 310 грн ) та 8 разів в РФ (241л за 5886руб = 24.4 руб/л або 4.8 грн/л).
Тактика: Намагалися їхати лише при денному освітленні. Виїздили якомога раніше, попивши чаю або кави. Через приблизно 2 години снідали протягом 30Г·40 хвилин в кафе і їхали далі протягом приблизно 4 годин. Потім обідали в найближчому придорожньому кафе протягом того ж часу і їхали ще 1Г·2 години. Потім зупинялися, з’їжджали з траси і я, як Штірліц, 30Г·40 хвилин спав на задньому сидінні, оскільки я "сова" і ранній підйом не для нас. Після цього я міг їхати як завгодно довго, аж до вечері або заходу сонця (на розсуд штурмана).
Єкатеринбург:
Автостоянка, що охороняється, коштує 70Г·80 руб/добу (на трасі, до речі, те ж саме).
Ремені безпеки - обов’язковий елемент для всіх водіїв та пасажирів. Штраф за це складає 500 руб. З ременями безпеки їздять навіть водії та всі пасажири звичайних таксі, а також водій та пасажири, що сідають на переднє сидіння маршрутних таксі.
30Г·35 відсотків водіїв - жінки, сам статистику підраховував.
Маршрутних таксі в місті, порівняно з містами України, дуже мало, проїзд в них коштує 20Г·25 руб, стоячих пасажирів нема, бо це заборонено ПДР, штраф 500 руб і платить пасажир.
Головними видами транспорту в місті є трамвай та автобус, проїзд в яких коштує відповідно 10 та 15 рублів. Є ще метро, але гілка складає всього 8 км і діє вздовж міського "протуберанця", яким є район Уралмашу.
Буханка хліба коштує 25 рублів, батон - 15, півлітровий келих кегового пива в центрі міста під звичайним шатром - 50Г·100 руб., така ж пляшка нашої "Хортиці" в супермаркеті - близько 360 руб. (а їхню пити ну просто неможливо). Дині - 35Г·40 руб/кг, помідори - 80Г·100 руб/кг. Дачна ділянка поблизу міста коштує близько 1 млн. руб. Перестелити паркет в кімнаті площею 12 кв. м - 50 тис. руб.
Стосовно зарплат. Оголошення запрошують охоронців за 15Г·18 тис. руб./міс., водіїв - за 10Г·12 тис. руб./міс., запрошень до інженерів не бачив. Державний службовець зі стажем на не керівній посаді в міськраді отримує 5Г·7 тис. руб./місяць.
Головною робочою силою в місті наразі є узбецькі "остарбайтери", які прибирають вулиці, ремонтують дороги, будують будинки, працюють водіями таксі, автобусів і навіть трамваїв і, звичайно ж, торгують всім і вся.
В вітринах магазинів стоять поки що манекени з китайськими обличчями.
Російське ТБ переносить Вас на 20Г·25 років назад. Дуже впевненим, напористим тоном повідомляються новини світу, що нагадують бойові зведення. Вже на другий день починаєш розуміти, що з усіх боків країну оточують вороги, які ночі не сплять і лише тим і переймаються, як би дошкульніше дістати цю невинну оазу доброчинності, але "наші" теж не промах і блискуче нейтралізують всі ці підступні задуми. Було смішно все те слухати, бо чомусь завжди пригадувався старий анекдот про ковбоя, якого ніхто не міг впіймати... Ну Ви знаєте чому! Проте бувало й прикро, бо й нас з Вами там теж не жалують і дозволяють собі в ефір говорити таке, що у нас не завжди дозволить собі вимовити вголос навіть не дуже пристойна компанія. В ефірі просто процвітає хамство по відношенню до всіх країн-сусідів.
Ставлення місцевих жителів. Коли вони дізнавалися, що ми українці, то одразу вираз їх обличчя ставав допитливо-настороженим, і це не дивно, бо здебільшого про нас пересічний єкатеринбуржець знає лише з повідомлень свого ТБ.
Місцеву ментальність яскраво характеризує один красномовний факт. Пригадайте, що ви можете побачити у вітринах наших фотоательє? Правильно - гарних дівчат, а у них - портрети теперішнього, колишнього президентів та місцевого губернатора, і все.
Ще раз про ментальність.
Вздовж доріг України багато плакатів: "Дякуємо за чисте узбіччя".
Вздовж доріг власне РФ: "Не сорить! Штраф 1000 руб!".
Вздовж доріг Башкирії: "Проезжий! Не засоряй нашу землю!".
Останнє нам дуже сподобалося.
В цілому подорож показала, що якщо не ставити собі за мету якнайшвидше здолати відстань, а просто відпочити подорожуючи, то слід планувати переходи довжиною не більше 600 км на добу. Тоді можна сміливо зупинятися в цікавих місцях і потім неспішно їхати далі. На жаль деякий дефіцит часу не дозволив нам реалізувати такий алгоритм поїздки, але певний досвід ми отримали.
Сподіваємося, що Ви не надто втомилися від такої довгої розповіді. Дякуємо.
|
![[-]](https://www.skoda-club.org.ua/forum/images/collapse.gif "[-]")
Спасибо за детальный отчет, было интересно узнать текущую ситуацию, я в 2002 г. ездил Одесса - Усть-Каменогорск (Восточный Казахстан). Было только отличие от маршрута на участке Воронеж - Саратов, ездил через Самару. ![[Зображення: denist.gif]](http://www.forum-lines.ru/rez/denist.gif)
...
shurikan3000
Правда очень веселый, а главное Честный расказ про наш Славный город и Россиские дороги....
