Конституційна халепа. Вирватись із замкненого кола стагнації та криз
27 червня 2019
СЕРГІЙ СОРОКА
Перманентна Конституційна криза в Україні зі вступом на посаду нового президента, схоже, переходить в активну фазу.
Із 2004 року, коли під тиском прокремлівських сил і на фоні протистояння були внесенні суттєві зміни до Конституції зразка 1996 року, метою яких, на мою думку, було ослаблення і розбалансування системи влади в Україні, Україну постійно трясе від політичних та конституційних криз.
Наразі, якщо ми не зможемо зрозуміти їхню причину, то й не спробуємо вирватись із замкненого кола стагнації та цих перманентних криз.
....
Взагалі, тут варто згадати історію, як приймались ці зміни до Конституції:
"Починаючи з 2003 року політичні сили Віктора Януковича та Леоніда Кучми ініціювали конституційну реформу, суть якої полягала в ослабленні влади президента й передачі Верховній Раді права на формування уряду України. Опозиційні сили Ющенка та Тимошенко рішуче виступали проти цієї реформи, оскільки були впевнені в перемозі свого кандидата на президентських виборах 2004 року.
Під час Помаранчевої революції політичні сили Кучми та Януковича поставили прийняття конституційної реформи як основну вимогу, в обмін на яку президент Кучма погоджувався на організацію повторного голосування Другого туру президентських виборів.
Для подолання гострої політичної кризи під час Помаранчевої революції, за вимогою політичних сил Віктора Януковича та Леоніда Кучми – 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила (403 голоси "за", зокрема вся фракція Партії регіонів, але не голосували Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко, фракція БЮТ принципово голосувала "проти").
Закон на основі проекту Симоненка–Медведчука про зміни до Конституції (про політичну реформу) передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років".
Проблема в тому, що, відповідно до норм чинної Конституції, президент без більшості в парламенті реально має тільки церемоніальні повноваження і керує військовим блоком, фінансування якого, до речі, виділяє парламент. Зате президент своїм вето може заблокувати будь-який закон, який схвалив парламент.
Тобто без лояльної до президента більшості в парламенті в Україні, згідно з чинною Конституцією, настає параліч влади.
Мало того, що жодна поки що партія не здобувала з того часу абсолютної більшості в парламенті на пропорційній основі, "незалежні" мажоритарники, які "залежать тільки від своїх виборців", роблять будь-яку більшість дуже хиткою. Президент і парламент заради лояльності повинні постійно їх "підгодовувати" субвенціями і регіональними програмами, а їхні апетити постійно ростуть.
Якщо ж президент раптом отримає в парламенті абсолютну більшість, його влада при слабкій інституалізації опозиції і залежності судової гілки влади практично нічим не обмежується і автоматично стає авторитарною.
Президент тоді повністю контролює і законодавчу, і виконавчу, і судову влади, і силовий блок.
...
Чинний поки що парламент і минулий вже президент за 5 років "чомусь" не помічали цих конституційних проблем і не вважали за потрібне змінити стан справ і розробити нову Конституцію, чи внести зміни в цю недолугу Конституцію Симоненка-Медведчука та Партії регіонів. Як і в закон "Про вибори народних депутатів" 2012 року "імені Януковича".
Але зараз із швидким розвитком цифрових технологій і соціальних мереж і президентська модель управління є не тільки неефективною, але й небезпечною.
...
...
![[-]](https://www.skoda-club.org.ua/forum/images/collapse.gif "[-]")
echo123
