Міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус уточнив, що звільнений з міністерства Саша Боровик не пройшов спецперевірку в тому числі через те, що його документи були загублені при пересиланні поштою.
Про це він розповів в інтерв'ю "Українській правді".
На думку Абромавичуса, Боровик переслідував кар'єрні і піарні цілі:
"Як ви бачите, виходячи з останніх подій, швидше за все, у Саші було якесь незадоволене бажання йти в політику, чого, в принципі, у мене та інших членів команди зовсім немає.
Ось це бажання вийти на медіа, спілкуватися з різними політичними партіями, робити якісь прес-релізи. Тому якщо це була одна з його цілей - побажаємо йому успіху. Він, звичайно, людина з цікавим минулим, але в міністерстві все-таки потрібно пахати", - зазначив Абромавичус.
За його словами Боровик за час перебування в міністерстві не зробив нічого:
"На жаль, нічого. Це теж було однією з причин, чому його довелося звільнити".
На запитання, чи знав міністр про те, що Боровик навчався в школі КДБ 4 роки, а потім підробивши документи, втік до Праги до його призначення в міністерство, Абромавичус відповів:
"Я знав деякі уривки з цього. Тому що я зазвичай питаю людей про те, чи є у них якісь скелети в шафі.
Він точно не сказав, що там навчався. Просто згадав, що був якийсь літній табір, і коли він зрозумів, чим там пахне, що вербувати хочуть, то відразу втік. Цю ж історію він розповів Міністерству юстиції.
Звичайно, ми очікували, що при спецперевірці все з'ясується. Якщо є у людини якісь старі неправильні зв'язки, то вони повинні були проявитися. Спецслужби повинні працювати в цьому напрямку, але Саша так і не почав проходити спецперевірку.
І про тата (який працював у КДБ Львівської області - УП) Саша не згадував - про нього я дізнався тільки в день догляду Саші, і це тільки додало впевненості моєму рішенню ", - сказав Абромавичус.
Зволікання з призначенням Боровика Абромавичус пояснив таким чином:
"... По-перше, він сам досить повільно збирав документи. Він сказав, що його дівчина відправила на пошту, звичайну пошту, всі документи в Мюнхені і вони загубилися. Я кажу: "Чому не DHL?" Він відповів: "Сказала, що так дешевше, а йде такий же час". Я здивувався, але подумав, що всякі ситуації бувають".
Про роль у призначенні Боровика відомого блогера Слави Рабиновича Абромавичус повідав наступне:
"Якщо вони разом були в Києві, то шкода, але Саша мені збрехав. Тому що в день до того, як ми збиралися вносити подання на Сашу, Слава Рабинович написав у своєму блозі, що "Нарешті Україна мене почула, мого близького друга Сашу Боровика збираються призначити першим заступником".
"Я викликав Сашу і кажу: " Саша, ти ще не призначений, ми тебе ще не подали, документи не зібрали. What the hell, як кажуть". На що він відповів: "Так я його не знаю, ми пару разів переписувалися в інтернеті, він мені просто запит колись зробив про недотримання Будапештського меморандуму".
Він наполягав, що вони ніколи не зустрічалися і один одного не знають", - зазначив міністр.
У 2010 році російський “Внешэкономбанк” (ВЭБ) профінансував операцію з придбання українського металургійного холдингу “Індустріальний союз Донбасу” на $ 1 млрд, з яких $ 300 млн пішло на виборчу кампанію Юлії Тимошенко. Про це повідомляє журнал Forbes з посиланням на джерело, близьке до керівництва одного з російських держбанків, пишуть Патріоти України за матеріалами РБК. Угода з продажу 50% плюс 2 акції ІСД групі російських інвесторів на чолі з колишнім співвласником Evraz Group Олександром Катуніним відбулася в січні 2010 року. Її деталі не розкривалися, було лише відомо, що ВЭБ виступив як сторона, що фінансує. Як розповів співрозмовник видання, перед виборами в Україні Володимир Путін (у 2010 році він був головою наглядової ради ВЭБа) і Тимошенко восени 2009 року зустрілися в Ялті; імовірно, в цей період і була досягнута домовленість про продаж контрольного пакету в ІСД. “Зустріч прем’єрів пройшла напередодні президентських виборів на Україні, а Путін підтримував Тимошенко. Частиною цієї підтримки були угоди по газу та отримання ВЭБом контролю в ІСД”, – повідомило джерело. Як зазначається, незадовго до здійснення операції Фонд національного добробуту позапланово розмістив на депозиті у ВЭБ $ 2 млрд. Аналітики оцінювали суму, сплачену російськими інвесторами за контрольний пакет ІСД, приблизно в стільки ж. Співвласниками ІСД в даний час є бізнесмени Сергій Тарута і Олег Мкртчан (володіють частками по 24,99%), пише видання, спираючись на дані системи розкриття інформації СПАРК і кіпрських реєстрів. Тарута і ще один екс-акціонер холдингу, колишній заступник губернатора Донецької області Віталій Гайдук (володів 38,7%) в період здійснення угоди були радниками Тимошенко “і могли зайняти високі пости в уряді в разі її перемоги”. Як відомо, на виборах в лютому 2010 року Віктор Янукович випередив Тимошенко на 3%. Сама екс-прем’єр відмовилася коментувати можливість фінансування її кампанії російським банком. “Юлія Володимирівна не спілкується з російськими ЗМІ, поки наші країни перебувають у стані війни”, – заявила її представник Марина Сорока. Пізніше прес-служба Тимошенко поширила її повідомлення, в якому говориться, що дана інформація не відповідає дійсності. У свою чергу Тарута заперечує використання грошей від продажу ІСД в політичних цілях. “Тимошенко про угоду нічого не знала, ми нікого не ставили до відома. Тільки в грудні 2009 року ми проінформували про неї наших кредиторів”, – стверджує він. До речі, “Індустріальний союз Донбасу” – один з найбільших металургійних холдингів України. За підсумками 2008 року ІСД виробив 10 млн т сталі і увійшов до тридцятки найбільших металургійних компаній світу. У холдинг входять Алчевський металургійний комбінат, Алчевський коксохімічний завод, Дніпропетровський металургійний комбінат імені Дзержинського, а також угорський завод Dunaferr і польський меткомбінат Huta Czestochowa.
Джерело:
http://patrioty.org.ua/forbes-viborchu-k...skiy-bank/