http://nestorgroup.org/about/#history
ДОГОВІР ГІДНОСТІ ЗАРАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
стратегічне бачення змін
"Дотепер в Україні можновладці та решта суспільства в певних межах пробачали одні одним порушення правил і моральних норм за принципом «ми не чіпаємо їх, вони не чіпають нас». Іншими словами, був сформований неформальний суспільний договір «корупційного консенсусу».
Певні елементи нового суспільного договору в Україні вже уклалися. Ми можемо сперечатися щодо багатьох речей, але годимося принаймні щодо двох:
по-перше, більшість мешканців всієї України і кожного регіону зокрема воліють бачити Україну незалежною країною;
по-друге, незалежно від статі, віку, етнічної приналежності чи регіону, з якого вони походять, для мешканців України критично важливою є власна гідність в різних її розуміннях.
Ця згода є необхідною, але не достатньою умовою для сталого розвитку. Договір слід розширити та доповнити. Зокрема, потрібно домовитись про таке:
— готовність політичних еліт і громадянського суспільства розставити належні пріоритети, зокрема відокремити те, що хочеться робити, від того, що конче треба робити. В конкретних українських умовах це означає замороження усіх тих питань, які, хоч і провокують гострі суспільні поділи, все ж не є критичними для модернізації заради досягнення стратегічної мети — сталого розвитку;
— готовність перейти від гри з нульовою сумою до гри з позитивною сумою. Це означає, що гравці, кооперуючись, отримують більше, ніж вони б отримали поодинці. З раціональної точки зору це вигідніше, аніж витрачати зусилля на взаємопоборювання. Тобто кожна сторона, приймаючи рішення задля своєї вигоди, зацікавлена враховувати інтереси
Несторівська група «Візія України– 2025: Договір Гідності заради сталого розвитку»
10
інших, очікуючи такого ж ставлення щодо себе. Ця умова не виключає гострих суспільних дискусій. Однак ми погоджуємося, що можемо не згоджуватися лише до тієї межі, коли ця незгода загрожуватиме суспільному договору;
— визнання суспільної/регіональної розмаїтості як нашого потенційного багатства. Ідеалом єдності суспільства слід вважати не гомогенність його ознак, а взаємодоповнюваність його розмаїття і гармонійність моделей його взаємодії;
— переосмислення взаємин держави й суспільства. Ми погоджуємося, що держава не стоїть над суспільством, натомість є його інструментом, що гарантує безпеку, гідність і відкритий доступ, тоді як кожен громадянин сам відповідає за свою реалізацію. При цьому слід пильнувати, щоб частка людей, які залежать від держави, не збільшувалась, а зменшувалася;
— дотримання принципу особистої відповідальності. Суспільство має право вимагати змін від держави, але водночас громадянин не уникає своєї відповідальності за брак реформ. Шлях від наявного до бажаного стану суспільних систем та інститутів пролягає через підвищення суб’єктності, коли громадяни, спільноти, бізнес не лише спроможні, а й бажають залучатись у суспільні інститути, зокрема заради вироблення нових правил гри;
— відкритість і прозорість правил гри. І держава, і суспільство перебирають на себе відповідальність за максимальне скорочення «сірих зон», зокрема «сірої економіки», – і погоджуються з тим, що збереження цих «сірих зон» шкодить інтересам України;
— повага гідності іншого має передбачати і повагу до його права на пасивність як спосіб життя – за умови, що масова пасивність не блокуватиме можливості проактивних членів суспільства. Оскільки не всі мешканці України спроможні і готові брати відповідальність за своє життя, новий суспільний договір мав би примирити цінності безпеки з цінностями самовираження."
Полная версия:
http://nestorgroup.org/wp-content/upload...rGroup.pdf