Війна РФ проти України (до 24.02.2022)

[smile]

Ваня, ты фейк!

---

[makedonsky]

(26-08-2014 14:08)Челенжер :  У Путлера лысина увеличилась или ему снова кожу на лице натянули?))

слева ссср - справа европа

[mc_max]

Лицо Петра ...... при пожатии руки йлу ...

[Kaban-69]

(26-08-2014 13:42)Владислав :  Твоим словам нельзя верить, ты зомбирован США и хунтой , и скорее всего пишеш это под дулом автомата.

(26-08-2014 13:53)smile :  в застенках СБУ под присмотром польских инструкторов.

(26-08-2014 14:54)Владислав :  У Лвівському центрі СС.

то є так, Джо Байден наш презідент

[Челенжер]

(26-08-2014 15:19)mc_max :  Лицо Петра ...... при пожатии руки йлу ...

мне показалось или он его хотел на "Одессу" отправить?

[Neltharian]

Так лице дуже красномовне

[makedonsky]

Вот появилось видео мусульман перед вторжением в Украину для защиты православья от христиан. Наверное со слов Мухаммеда Коран заочно переписали, или Кисилев подредагировал
https://www.youtube.com/watch?v=RNCP8qvoYtU
Хотя может фейк - но где-то на 1:57 чел на танке говорит слово похожее на Донецк

[Lady]

Порошенко: Ключова позиція сьогодні – це мир на Донбасі
http://www.youtube.com/watch?v=wYydW4SFnN0#t=82
морда у хуйла...

[Рекрут]

история повторяется... так же было в англии век назад...

[samvey]

Цитата:Війна застала нас усіх зненацька. Натхненні і сповнені силами українці на початку весни щиро прагнули змін і вірили в те, що після повалення бандитського режиму Януковича нам вдасться збудувати нову європейську країну, країну у якій усім хотітиметься жити і працювати. Але, на жаль, амбіції маленького диктатора сусідньої держави стали причиною кривавої війни на сході України. Вже більше п’яти місяців точиться жорстока боротьба з російськими окупантами. Як би важко не було це чути і усвідомлювати, але щодня наші збройні сили зазнають втрат. Навіть у такий невеликий Бердичів щотижня привозять тіла загиблих героїв. Хлопців усім містом відправляють в останню путь. Закриті труни з понівеченими тілами. Від крику і плачу матерів завмирає серце кожного, хто прийшов попрощатися з бійцями. Ніхто не хоче таких почестей. Не таку війну щороку перед днем перемоги нам показували у фільмах. Тут немає щасливих і усміхнених військових, що повернулися з перемогою до рідного міста, де їх зустрічають радісні дівчата і люблячі матері. Точніше матері і кохані жінки є, але їм не до радості та усмішок. Це сучасні реалії нашої країни. Не всі говорять про це вголос, але бачать всі.
А що робити коли ти молодий 20-ти річний хлопець, який щойно закінчив бердичівський коледж, отримав перспективну професію і ще півроку тому мав грандіозні плани на подальше життя. Юний, гарний, розумний, перспективний, повний сил і натхнення бердичівський парубок, єдиний син у матері. І тут приходить повістка з військкомату. Призивають. Кудись дівається натхнення і враз зникають усі сили. Ти тільки почав своє життя, а тебе кличуть вмерти за Вітчизну. Саме такі думки виникають у голові. Ти згадав як плакали матері загиблих і подумав про свою матір. Один єдиний син, хто попіклується про неї в разі чого? Одразу згадуєш свого товариша-однолітка, який повернувся зі сходу і про війну ні слова. Сказав лише, що більше не поїде туди і віддав усі свої заощадження за довідку про непридатність. А як же буде без тебе кохана дівчина? Не про це ви разом з нею мріяли. Якщо раніше війна була для тебе лише причиною неспокою та поганого сну, то тепер вона може стати причиною твоєї смерті чи каліцтва.
Як бути? Треба зробити важкий вибір. Мабуть, найважчий у своєму житті. На терезах: з одного боку почуття патріотизму, ненависть до російських найманців і бажання жити у новій країні, де не буде війни, а з іншого – бажання просто жити. Який відсоток того, що ти повернешся з війни живим і неушкодженим – невідомо. Адже існує велика імовірність того, що з тебе зроблять гарматне м’ясо. За своє життя ти зброю у руках тримав тільки раз, на уроці захисту Вітчизни в школі. Яку підготовку тобі можуть дати за місяць на полігоні? Загинути від вибуху снаряду десь у полі, так і не побачивши жодного сепаратиста – не дуже приваблива перспектива. Холодний розум проти палкого серця. Як бути? Іти воювати, або поїхати, тікаючи від війни, у ненависну Росію, в Ярославль, до родичів. В обох випадках життя твоє стає з ніг на голову. Але тільки в одному варіанті можливого розвитку подій ти впевнений, що залишишся живий і неушкоджений.
Як бути? Твоя загибель не зробить матір щасливою, і нова Україна вже буде не потрібна їй без тебе, та й і ти тієї України вже не побачиш.
Ось у чому проявляється героїзм наших захисників. Вони зробили свій вибір, переступивши через страх. Не кожен так зможе. Відправляючись на схід вони вже пожертвували своїм життям заради миру своїх співвітчизників, адже їм невідомо чи повернуться вони живими. І хто знає як би вчинив кожен на місці цього хлопця.