История московии

[Lady]

Первая чеченская война. Как всё началось. Фото.

Внимание!!! Материал содержит фото не для слабонервных!

[smile]

[али]

(26-06-2014 08:15)tolanush :  кляті москалі даже історію спи...ли

еще как целые тайные комиссии работали над этим-вывозилось все ,имеющее хоть малейшую историческую важность и ценность,а что не могли вывезти-просто уничтожали ..
взамен -перепмсывались (массово) летописи

---

---

(04-07-2014 22:25)deni$ :  3 Липня (июля) 964 года дружина князя русов -
Святослава Игоревича (Хороброго) из рода Рюриковичей
,

ни Святослав,ни Игорь ,а тем паче Ольга-не были никакими Рюриками никогда
это позже уже Мстислав расстарался-и насоздавал летописных сводов северных, чтоб максимально натянуть историю русичей на север
сам Игорь-был родом из Боспора Киммерийского (сегодняшняя Керчь)
Ольга-была дочью начальника Крарийской переправы (на Днепре)
сам Кий-тоже до избрания на вече князем-был перевозчиком (там же)
все они были потомками "царствующих скифов"-живших за порогами..
позже там размещалась "Белая Орда"( название говорит само за себя )
почитайте арабских летописцев тех времен, например Утемиш Хаджи пишет :
"хан Мaмай,темник Золотой Орды, князь Белой Орды, стоявшей в низовьях Днепра.."
и ханом той Орды-был Мамай-наш национальный герой (никогда из пришлых- народ не признает героя)
а изображение Мaмая-было в каждой хате (и сказаний о нем-тоже немало было)
править Золотой Ордой он не мог всецело -ибо не принадлежал к роду Чингизидов..

---

---

(04-07-2014 22:25)deni$ :  Голова у него была совершенно голая, но с одной стороны её свисал клок волос[/b] — признак знатности рода; В одно ухо у него была вдета золотая серьга; она была украшена карбункулом, обрамленным двумя жемчужинами.



Разрыв шаблона по ту сторону границы)) Великая Русская Победа князя язычника да еще и с "хохляцкой" внешностью,

[/quote]на санскрите-эта прическа называется "шиква", т.е. это- было шиком особым (носить такую прическу)
более того:
почти такую носили самураи (с -Амура -арии )
"признак знатного рода"-это тоже не самый дословный перевод
как минимум:
это-было признак принадлежности к "царствующим скифам"-жившим в низовьях Днепра..
(именно на Порогах-Святолав набирал войско и строил корабли для дальнихъ походов)
а про серьгу (именно такую)-знак Рода -вообще непросто..

[Шкодчук]

Архів СБУ відкрив доступ до документа КДБ, який у Росії засекречений

Ознайомитися із цим та іншими документами можна також в Інформаційно-довідковому залі Галузевого державного архіву Служби безпеки України: м. Київ, вул. Ірининська, 4. Телефон: (044) 255-82-24 (щодня з понеділка по п’ятницю з 14.00 до 17.00). Або просто в мережі Інтернет через Eлектронний архів визвольного руху:
http://avr.org.ua/

[Шкодчук]

"Особый путь России" в шести томах. С иконами и пузырьком святой воды"...

Григорий Каковкин
http://vk.com/wall-49740932_585911

"Вчера был на ВДНХ на книжной ярмарке. Положение изменилось сильно. Ни одного западного издательства! Венесуэла, Армения, Корея, какие-то сектанты из Японии и все. Большинство книг "исторические". Например, "Путин и мировая закулиса"! Или "Что украл Чубайс", или "Евромайдан и США", "Горби - агент ЦРУ". "Украина - все правда, как есть" Такая немыслимая тяга к новейшей истории! Таких издательств уйма. Есть и те, что идет глубже. "Мученик Николай", или "Святая история Руси", или "Особый путь России" в шести томах. С иконами и пузырьком святой воды. Есть, конечно, детская литература, но у меня в семье таких читателей пока нет. Не изучал. Но в целом - разного рода мракобесие. Политическое или религиозное. Или еще какое? Геополитическое. Тонкий слой современной литературы - нефтяная пленка. И нет желания это продавать, рассказывать, издатель не верит, что может пробиться к читателю с этим, да просто лень. И дорого. Нет каналов связи. Доверия нет. Ходил-ходил купил историю Акунина и Ходорковского книжку. Последняя поразила - жалкий текст, может на 2 листа наберется, разнесли по страницам шестнадцатым кеглем, Наворачивали объем, листаж. Человека этого уважаю, но и нас тоже надо уважать - издайте брошюру, а не за 350 рублей имитацию книги. Вот такие впечатления. Поверхностные"...

[smile]

Бацька расхрабрился ?

Цитата:В Білорусі вшанували 500-річчя перемоги над Москвою. ФОТО
05.09.2014

На Крапивенському полі під Оршею (Вітебська область Білорусі), де в 1514 році війська Великого князівства Литовського та Руського розгромили армію Великого князівства Московського, встановлено пам'ятні знаки.

На полі битви над дніпровською кручею розмістили барельєфи з портретами полководців Великого князівства Литовського та Руського: Костянтина Острозького, Юрія Радзивілла, Івана Сапіги.

http://www.istpravda.com.ua/short/2014/09/5/144528/

[SergM]

(05-09-2014 10:53)smile :  Бацька расхрабрился ?

Цитата:В Білорусі вшанували 500-річчя перемоги над Москвою. ФОТО
05.09.2014

На Крапивенському полі під Оршею (Вітебська область Білорусі), де в 1514 році війська Великого князівства Литовського та Руського розгромили армію Великого князівства Московського, встановлено пам'ятні знаки.

На полі битви над дніпровською кручею розмістили барельєфи з портретами полководців Великого князівства Литовського та Руського: Костянтина Острозького, Юрія Радзивілла, Івана Сапіги.

http://www.istpravda.com.ua/short/2014/09/5/144528/

Джерело:

Цитата:На Крапивенском поле, где в 1514 году произошла Оршанская битва, поставили новые памятные камни. На них поместили барельефы с портретами тех, кто добывал ту победу: Константина Острожского, Юрия Радзивилла, Ивана Сапеги.

http://nn.by/?c=ar&i=134193&lang=ru

[smile]

Цитата:НЕПЕЧАТНІ РАЗМИШЛЄНІЯ
http://repka.club/blogs/vsyake-razne/ite...yshlyeniya

У Львові - Кнігопєчатний Форум. Іздатєлі, автори і авториці перфоменсують, показуються, виставляються і проставляються.Читаюча публіка ловить з того невимовний літєратурний дзен і накопичує бонуси в познаватєльну карму.Львівське повітря немилосердно пахне бібліотечною пилюкою, кавою, квітами і творчеським перегаром. Аж переживаю, шоб часом, наша Татуся не затірялась в тому всьому...Хай луччче всі тіряються при виді Татусі.
Но... Вознікає резонний вопрос : де істоки ?З чого всьо начиналось?

А начиналось всьо тут же, у Львові. Іван Федоров(Федорович), закінчив Ягеллонський Унівєр і, пораскінув мислію по дрєву, поперся у Велікоє Княжество Хуйловскоє. В надєждє реалізувать свій творчеський і научний потенціал в тамошніх безграмотних дєбрях.Но наткнувся на жостке невоспріятіє мєсних, наглухо запаяних у православіє, ватніків." Пшол вон, бандьора!" - сказали ватніки і погрузились в дрімучий православний транс.

...

Іван, почухавши потилицю, вирішив їхать до Львова,котрий на той час уже пишався Магдебургським правом, козиряв картами поляка , мічтав создать комуналку з Ватіканом і демаркувати стрьомний східний кордон по річці Збруч, шоб не паритись з москалями. Федоров думав, що Львів - то самоє то для його самореалізації. Ага! Галицькі сєпаратісти оголосили його москалем, друкарський станок - порождєнієм диявола, а чорнила для пічаті - смолой адской чорного цвєта. Особенно буйствовали монахи, котрі круглосуточно задрочували переписуванням фоліантів гусячими перами на телячих шкурах.Так шо Федорову вдалося тіко випустить сігнальний примірник Апостола і всьо.
І от історики наламали купу списів : хто ж таки Федоров: москаль, чи нє. Блін, народ : якшо в Хуйлостані ти - бандєра, а у Львові - москаль, то цьому є тіко одне пояснення : ти - українець.
Но, мова не про то. Історія в нас постоянно йде путьом ям і колдобін, періодично збрасуя нас в кювєт. Так було б і з Іваном. Бо в українців, котрі хочуть зробити шото полєзне, завжди виникає проблєма: де знайти мецената. Тоїсть людину, здорову на голову і при баблі.Но Федорову повезло.
Князь Острозький був іменно таким.При голові, при баблі і при лєгітімній владі.Всі вопроси рішав бистро, без проволочок і лішнєй бюрократії.Князя уважали всі. Бо, як тільки тодішні євроафєрісти начинали з Великим Княжеством Хуйловським яку-то мутку, Князь путьом вооружонной діпломатії навішував всім епічеських піздюлін вплоть до етніческих чисток і євроафєрісти істерили в себе вдома, а Велике Княжество Хуйловське бистренько здувалось до размєров хуйні над рєкой Яуза.Короче, тодішній політичний бомонд зорко слідив не за курсом долллара, а за цінами на метал. Уже тоді немолоденька, курва Європа, чотко понімала, шо, як тільки знецінюються голд і аргентум в Кракові і піднімаєцця спрос на купрум і ферум в Острозі і Києві, нада вести себе прилічно.
Так от : Князь рішив, шо книгопічатаніє - дєло хароше і перпєктівне.І оприділив Івана в Дерманський монастир разом із його пічатним станком. Дерманські монахи тоже сначала взбунтовались. Но Князь сказав :"Надворі Ренесанс, блять, і культура мотузкового макраме ни шию, єслі шо!" І пригрозив відібрати в монастиря щорічну десятину. Після чого, монахи внєзапно прозріли і просвітились, перейняли європєйське мишлєніє і заправили пічатний станок свіжим чорнилом із монастирських погребів. Правда, почали масово штампувать на ньому "Житія Святих", но то таке. Князю розходилось, шоб вони не путались під ногами прогрєса і не путали Божий дар з яєшньою.
І , шоб, Федоров напічатав на ньому свій БУКВАР і ГРАМАТИКУ.Масовим тиражом. Шо Іван і зробив. На жаль, до наших днів зберігся лише один примірник і той в Гарварді пилюжиться за стіклом.Но, главноє, шо процес пішов. Спочатку в Острозі, а потім і у Львові. На той момєнт львівські монахи уже начали масово двіжувати за виход із православних дєбрів і до созданія Берестейської комуналки з Ватіканом лишалося 16 років. Львівські єзуїти бистро внюхали, шо пічатний станок пахне жирними чорнилами і хутенько перетягли його на Святоюрську гору. Там освятили, благословили і признали уже не порождєнієм диявола, а конкретним ноу-хау, хай-теком і ай-на-натехнологією. Короче, львіські монахи облишили переводить гусей на пісьмєнні прінадлєжності і занялись мєханізацією процеса просвіщенія широких народних мас. Традиційне літописне рукодєліє було признане рукоблудієм і постєпєнно іскоренялось постами і молитвами до сьомого поту або виправними роботами в монастирскіх угодьях і на фермах.
Ось такі вони - істоки книгопічатанія.
А от беру, відкриваю репринт...І - душа співає! То - наша мова.БУКВАР І ГРАМАТИКА нашого бойового суржика ! Саме такою мовою видав їх Іван Федоров. І не нада кидаться в мене київським і полтавським діалєктами!Коли в нас уже Європу відверто називали курвою,в Полтаві ще встидалися вночі на паркані "хуй" написати. Так шо то наші книги, на нашій мові. Візьміть - і прочитайте!
Але це я до чого? Іздатєлі! Харош пічатать житія політичних афєристів, патерики народної дурістіки, епічеську графоманію і всяку хрень! Беріть приклад з пєрвопічатніка : видавайте бойовий суржик! Бо надворі знов Ренесанс, блять. І лом в кутку, єслі шо...

[Yurkinson]

(12-09-2014 21:02)smile :  
http://repka.club/blogs/vsyake-razne/ite...yshlyeniya

"якшо в *уйлостані ти - бандєра, а у Львові - москаль, то цьому є тіко одне пояснення : ти - українець" - сказочный критерий и ,по-первому пункту, IMHO нация уже состоялась

[Dimon325]

Не совсем история России, но весьма познавательно. СССР 30-х годов глазами иностранного специалиста, без предвзятости https://lib.rus.ec/b/382698/read
Рекомендую.