День 14
Як і планували, перекусили в готелі і пішли шукати ринок. Приблизно знали де він знаходиться, назва - Spice Bazar. Дорога нам йшла зову біля Голубої мечеті, біля залізничної станції
Ринок знаходиться приблизно в 30-40 хвилин від готелю. Вхід до нього - невеличка арка, але відразу по запаху зрозуміло що це ринок спецій. Навпроти входу якась релігійна споруда біля якої торгують насіням і дуже багато голубів.
Насправді до ринку ми могли б доїхати на трамваї-метро, але хто знав.
Тут уже були помірні ціни - якщо в місцях відпочинку і на "Гранд Базарі" за нормальні кальяни просили від 100 доларів, то тут стартували з 30-40. Тут я й купив замовлений мені кальян, якості яка мені сподобалась, крім невеличкого дефекту фарби на колбі, через який з 40 євро сторгувались до 37 і округлили до 35. Тут же ж купували табаки - дуже якісні, як виявилось вдома - 3 ліри за пачку (1,5 євро), тут же ж Леся купила перцю і в подарунок нам дали ароматні димові палички. При купівлі кальяну, правда, прийшлось двічі вказувати що "забув" одну резинку під чашку а потім і під шланг... турки як завжди у свому стилі...
Сам ринок невеличкий, але купити тут можна все. Кожна крамничка має підвал, у одному з яких ми придюали сувенірних тарілок.
На ринок сходили недарма - будемо знати куди йти при наступній нашій поїздці, якщо така буде.
Андрій ще прикупив солодощів, якийсь фрукт типу дині, пару тарілок... ми взяли полуниці додому і пішли назад.
Вирішили покататись у трамваї-метро - швидше все-таки. виходить.
Вартість жетона - 1.30 ліри = 0.75 євро.
Доїхали швидко, але давка така сама як у нас в метро у час пік. Всі зупинки всередині вагона є на схемі і вказано що знахходиться на зупинці - на одній зал. станція була, наступна - голуба мечеть, ще якась мечеть наступна і нарешті Гранд базар.Спакувались ми швидко, і в 11.30 поїхали на Болгарію, в планах - Варна.
Так як Стамбула я не знаю - їхали по ЖПС. Попали на ремонт дороги, тому катались лишніх хвилин 40. Перед виїздом з базару, ми залишили на бензин 40 лір - як раз мало хватити до кордону, з собою була каністра 10 літрів як резервна. Більше заправлятись я не хотів - тим більше що в Болгарії бензин відразу в 2 рази дешевший.
Зразу за Стамбулом (хоча я так і не зрозумів де він закінчується) попали на якісь військові навчання (нам хотілось думати що це навчання). Купа танків, купа військ, автомобілі, ще щось замасковане в полі..... І гарно і напряжно...
Далі, як і по дорозі до Стамбулу часто сонце мінялось на дощ... покатавшись біля 200 км доїхали до Булгарістану - так на знаках в Турції називають Болгарію...
На кордоні з Туреччиною ми вже були научені і тому зробили все швидко - віконце Exit(печатки) - реєстрація авто - печатка в мій паспорт - митник - тільки печатка і підпис... В Турецькому Дьюті-фрі ми нічого не побачили цікавого і тому не купували.
Перед виходом до нас ще вцепилися заповнити анкету туриста - де були, дохід, звідки ми, скільки грошей і на що потратили.. дядькові треба в податковій працювати
Далі - Болгарська митниця. Теж швиденько все пройшло. Дюті-фрі було закрите для нас і тому покупку мартіні відклали до Румунії. В обмінному пункті поміняли для бензину 30 доларів по 1.23. Міняв мало - бензину до Варни мало хватити, а там повинен був бути нормальний курс.
Далі дорога була нам знайома аж до Бургаса. Перед знайомим селом Звізцєц ми заправили на 40 левів бензину по 2.23.
Десь через 40 км від кордону нас зупинила поліція, перевірила паспорти дуже дотошно. - у Лесі в паспорті дата в штампі стала неакуратно і ві дуже довго видивлявся її.. але все ок..
Бургас ми пролетіли швидко. Дорога до Варни дуже хороша, якщо прийдеться хати ще раз - тільки через Варну - ніяких скорочень через Шумен.. Дорога йшла понад Золотими пісками - дуже багато будується готелів, є дуже гарні і великі аквапарки.. Думаю вартує поїхати літом у Болгарію. В очі кинулася реклама а одній з вантажівок - напевне ідеал жіночої краси в Болгарії...
Проїзжали, але в горах не було як стати гарне село з назвою Баня.... по дорозі, чесно кажучи не було що описувати.. це була дорога додому.. тому все минало швидко..
В 20-00 ми були в Варні..Місто сучасне, гарне... почали шукати готель і обмін валют.
Перший готель який попався не мав вільних місць, біля нього був обмін валют. Курс євро висів 19.57.
Курс в них біля 1 до 2, тому вирішив що це курс за 10 євро - здав 50 євро.
Потім Андрій сходив здав 20 і ми рушили, але відразу вернулись - йому дали 30 з чимось а мені 70 з чимось левів...
Виявилось що всередині висіли в куточку курси - 1.57 покупка і майже 2 продажа, а навулиці - це різниця між покупкою і продажем в процентах!!! я такого ще не бачив.. що поробиш... я втратив 10 а Андрій десь біля 4 євро...
От такі в них нічні курси... бідьте уважні!
Покатавшись по місту найшли не супер але й непоганий готель. Не було ліфта - єдиний мінус. ціна за 3-х 60 доларів.
Але ми були голодні і після поселення по схемі ресепшніста пішли шукати заклад нічного харчування
Він був недалеко - це була піцерія.
Леся звернула увагу що порції всі вказані приблизно по 500-600 грам, я в офіціанта питаю - реал? показуючи пальцм на вагу - він мило посміхаючись помотав головою - ні....
Я тоді взяв картоплі, лазаньї, леся салату з лазаньєю... коли принесли в ВЕЛИЧЕЗНІЙ тарілці салат мені дойшло - болгари кивають головою справа нліво - це так! Я коли питав кивав вверх-низ...
Переклад: Це нереальна вага? Відповідт - реальна! - тоді дайте ще одну... Тоді андрій сказав, що він зрозумів чому були великі очі в офіціанта коли я просив ще лазанью... А взагалі.... Пиво.. піцца, картошечка.. після такої дороги просто супер! Жалко не брали фотоапарат з собою
По дорозі назад зайшли в магазин я купив персикового соку, а також соку з троянди - в нас таких нема і ми пішли відпочивати... Наступний день грандіозні плани - проїхати кордон Болгарія-Румунія, перетнути двічі молдавсткий кордон і до Київа добратись...
Як мінімум - виїхати з Румунії було обовязково - в нас був останній день страовок і зеленої карти.