Середземне море на автомобілі. Закінчений звіт (Багато фото)

[DRB]

Звіт спочатку пишу у себе...
http://roma.in.ua/phpBB2/viewtopic.php?f=30&t=531
і по закінченні опису одного дня буду переносити сюди

День перший.

Два слова про історію виникнення бажання поїхати в турцію ... це бажання виникло після того як прочитав про те як "девочка на ОКе" добралась до Іспанії.. теж бажаю туди з'їздити - і для початку я придумував собі маршрут... без Шенгенських віз... так щоб і відпочити і поїздити по декількох країнах..
Вибір випав на Туреччину - недалеко - і країни тразиту не входять в Шенген.
Дата поїздки вибрана була вдало - травневі свята - взяв 7 днів відустки отримав 17 вихідних. З візами допомогло агенство МедіаІнфотур - дуже вдячний їм, так як реально існуючу проблему з Болгарською візою вони вирішили..
Попередній маршрут поїздки довелося змінити (по Румунії в ці ж дні поїхали кататись Мітсубіші-клуб, а ми теж хотіли попасти туди куди й вони - до замку дракули). І тому маршрут перетину кордону був зміненій з Рені -Молдавія-Румунія на Чернівці-Румунія.

Почнемо...
26.04.2008 в 2.15 ночі ми вирушили в дорогуз Броварів. Ввечері я ліг спати біля 19-00 тому був виспаний. Під Житомиром біля 3-х вечора повинен був до нас сісти ще один товариш, який в 00-30 виїхав маршруткою з Луцька.
Все було по плану. в 3-30 ми були на заправці WOG (зеркальна перед Житомиром) і через 10 хвилин Андрій сів до нас в авто.
Дорога пройшла спокійно. Перед Хмельницьким біля 5 ранку зустріли схід сонця.. невеликий туман



Їхали через Хотин


Доїхали до Камянця-Подільського, заправили повний бак на ОККО, попили кави...
Зізвонились з Мітсубіші-клубом - вони проснулись і теж вирушили на кордон. В Чернівцях були в 7.40.

Виявилось що забули вдома зарядне до фотоапарата (до нового). У Лесі був знайомий з колишньої роботи і ми поїхали спробувати найти зарядне на ринку.. не повезло.. потратили 2 години на пошуки.. не знайшли.. значить будемо економити на фото.
Вернулись до в'їзду до торгового центру ЕКВАТОР

Тут нам позвонили Мітсу-клуб, сказали що вже в Румунії і нагадали обов'язково купити віньєтку - дозвіл на проїзд по дорогах Румунії, вони забули і мусили вертатись.
Ми помаленьку перекусили в піцерії у цьому ж торговому центрі і поїхали на кордон.
Перетин кордону виявився дуже простим - попросили відкрити багажник - спитали куди їдемо - після того як я сказав що в Туреччину - побажали щасливої дороги, хоча перед нами трусили румунську машину. На румуському кордоі теж швидко, тільки були здивоваі що в нас з собою нема цигарок.
Чекали лише того хто продає віьєтки. Він щось пробував зі мною говорити я ічого не поняв - тільки купив віньєтку місячну (та що на тиждень коштувала 5 євро а місячна 7 євро). Хоча на віконці написано що здачу не дає - дав мені монетами здачу 3 євро....
Ну, тепер ми вже в Румунії. Дороги мені дуже сподобались - розміька продумана для людей - якщо спереду закитий поворот то на розмітці це зразу вказано... Румунія зустріла нас сонячно


Перше що мали ми зробити - поміняти трохи доларів. Перший населений пункт був Сучава.
Це місто ми проїхали швидко і не через центр. тому обмін валют не бачили.. Зате бачили автосалон Шкода.

зупинятись і шукати пунт не хотілось - їдемо далі.


За допомогою смс обмінялись планами з Мітсу-клубом, домовились спробувати зустртись в Пьятра-неамц. Вирушили в ту сторону. Навіть не зрозумів коли заїхали в якесь місто. Натрапили на обмін валют. Здав 100 доларів по курсу 2.29. Ну вже легше на руках є гроші - можна буде заправитись. На годинику 12-00.

Їдемо тепер на Пьєтра-неамц шукати озеро.
Дорога, яка веде на Брашов і а останню нашу точку на той день - Сінай -веде наліво, але щоб попасти в Пьятра-неамц ми беремо прямо на гори, проїзжаючи через невеликі містечка. Хоча це й не центральна дорога - якість дороги - супер.

До пьєра-ніамц доїхали десь біля 14-00. Місто гарне. Перед Пасхою місто прикрашене - висять силуети зайчиків - навіть найшли щось типу парку де були великі силуети зайчиків і пасхальних яєць.
Проїзжаючи по місту помітили працюючу канатну дорогу.

Вирішили проїхатись на гору, але спочатку спробувати найти озеро.
Знайшли озро, схоже якна фото але ц не фоно, виїхали 5 кмза місто до іншого озера - взагалі не гарне... залишилось одне велике - але воно знаходиться по дорзі на Брашов, тому ми повернули назад до Пьєтра-неамц покататись на канатці. Заправили перший раз бензин на 100 лей за ціною 3,76 лей. (1,57 долара). Канатна дорога туди й назад коштувала нам по 15 лей на чоловіка - трохи більше 6 доларів, але воно того вартувало!

На цій же горі був і лижний підйомник і дві траси для спусікв зимою.

Знову списались з Мітсу-клубом - вони затримувались (заїзжали до монастирів і інших місцевих пам'яток) і тому ми поїдемо вперед до фінального місця призначення, по дорозі заїдемо до великого озера в горах - зразу за населеним пунктом Біказ. Спочатку заїхали на проханя Лесі до парку щоб зробити фото біля гігантів-зайчиків і яєць. Також знайшли дивне маркуваня моделі Skoda Fabia SDI



Доїзжаючи до озера - зрозуміли що це грандіозне водосховище з височенною дамбою, значить не те озеро що ми шукаємо.

Пейзаж зверху дамби відкривався чудовий:


Десь біля 17.00 ми вирушили в дорогу до Сінайя через Брашов. Після перших 5-10 км попали в дорогу в ущелині - зверху над нами була не одна сотня суцільного каменю, були місця де пройти між скелями могла лише одна машина - такої дороги ми ще не бачили в житті.



Як виявилось пізніше, ми попали як раз- до озера яке шукали - воно знаходиться в ущелині. Тут було багато людей, шашличі, сувеніри. Місцеві сюди заїзжають відпочивати. Ми теж зупинились на пару хвилин перепочити і пофотографуватись.




Після такого перепочинку рушили далі.. після виїзду з цих гір попали в невелике містечто Чеорджені, де ЖПС трохи здурів... повів нас майже кругами по місту замість дороги прямо....


виїхавши звідси ми направились на Брашов. Дорога до Брашова йшла по рівнині.
По дорозі перед нами поліція зупинила авто і щось махав поліцейський нам, я нічого не зрозумів і зупинився.. прямо по центру дороги - кртина була супер - зліва на зустрічній поліція, справа Деу Матіз і по центру дороги я... як виявилось - він махав нам щоб ми їхали далі. Цікаво те що машини вони зупиняють руками.
Що ще дуже сподобалось і здивувало в Румунії - те що і велосипедисти і пішоходи за містом - навіть вдень ходять і їздять в світловідбивних куртках.

В гори ми піднялись вже за Брашовим. Дорога взагалі ідеальна. В Сінай ми приїхали в 21-00. мітсу-клуб були за 250км, і тому ми поїхали шукати готель. Спочатку шукали готель в якому мали послитись мітсу-клуб - дали таксисту 10 лей, готель був зайнятий, як і всі інші готелі, потім я підійшов до приватного будинку, який був перероблений на мотель, тут ми й поселились. 3-х місний номер 50 євро.


З мітсу-клубом смс-ками домовились зустрітись в них в 8-30.
Результат поїздки - біля 1200 км. Ми випили по 100 грам немірова і спати.

[DRB]

День 2.

Прокинулись ми біля 7-30, помились-побрились... зібрали речі.. перекусили трішки і спакували машину..
По дорозі до авто сфотографували будиночок де жили та поїхали до готелю Карайман де жили туристи з мітсубіші-клубу..


Вони приїхали біля 3-ї годии ночі і тому трохи заспали.. ми піднялись в номер до них, поговорили з Костьою поки дівчата збирались.. вои планували трохи по іншому їхати, як я зрозумів, але так як ми збирались до замку Дракули, то вирішили таки змінити свої плани і поїхати до замку Дракули і до замку в Рашнові, за що їм, як кажуть респект.
Готель у коллег-туристів був симпатичний, ще й власний парк з фонтаном на території.

Парковка автомобільна в них знаходилась на закритій територі, наша ж машина ночувала на тротуарі

Там ми їх і почекали поки закінчать сніданок, випили енергетичного напою та перевірив тиск в шинах.
Замок Дракули знаходиться в Брані, біля 100 км від місця ночовки. Коли переїхали гори по жорсткому серпантину, попали на дуже гарну рівнину. Такого я ще теж не бачив - заради такої рівнини вже вартувало поїхати в Румунію...
Уявіть величезна плато діаметром напевне кілометрів 30-40 оточене горами зі снігом на вершинах. Просто супер!
До замку Дракули ми добрались десь біля 11 годин.

Хоча замок виглядав гарно, попасти в середину не судилось - ворота були зачинені в звязку зі святами :cry

Добре що працював ринок сувенірів, на якому ми затарились сувенірами. Також було відкрите кафе в якому інтер'єр був доволі цікавий - стільці у игляді гробів, столи у вигляді гробів з прахом та кістками під склом.. з відьмами.. та іншими "веселими" персонажами

Погуляли ми довкола - пофотографувались, також побачили перше авто Daewoo Nexia яке в них названо не Nexia і в 12-00 ми поїхали до іншого замку в сусідньому селі з надією що хоча б він буде відкритий.


Замок, який ми шукали замітили здалеку - він був на горі недалеко з містечком-селом Рашов.. замок солідно виглядав, і хоча я, дивлячись на годинник, думав що пора б їхати вже далі, все-таки погодився з тим що такий замок треба подивитись.. поїхали ми до нього. Перше що кинулось в очі це те, що дорогу до замку відновлюють, викладаючи на асфальтом, а під старовину - бруківкою... пішки йшли вгору біля 500-700 метрів..


Навіть не заходячи в замок пейзаж відкрився супер - ми зразу й зробили групове фото. Вхід в замок коштував 10 лей, десь 4-5 доларів, але, на відміну від наших музеїв ці гроші не просто падали комусь в карман - всередині проводились роботи по відновленю будівель, зведенню розрушених стін. Та й взагалі за замком слідкували




Побродили ми по замку і спустились до авто.. дістали малосольні огірочки, що залишились з вечора, бутилочку мартіні, двоє водіїв взяли водички і під дивні погляди оточуючих ми відмітили нашу зустріч прямо на вулиці біля багажника автомобіля. Фото в мене нема - фото залишилоь у Мітсубіші-клуба.

13 травня до нас в гості в Бровари заїхали Мітсу-туристи так що добавляю дві фото



Та й взагалі, коли мужчину попросили сфотографувати нас він аж шарахнувся.. і попросив свою дружину зробити фото, чомусь сам побоявся.. чи може не принято в них..
Також забів написати - майже звідусіль було видно засніжену вершину гори, на якій стояв хрест, який вночі світився жовтим.. дуже хотіли туди попасти, але на жаль не було часу, надіюсь що наші коллеги таки туди попали, як і планували.

Ну, от ми випили по 50 та й поїхали назад в сторону Сінай. Зупинились в 14.00 перед Сінай, в попередньому містечку біля банкомата, попрощались - вони поїхали на обід, а Андрій зняв в банкоматі трохи грошей і поїхали ми через Сінай в Бухарест.


Перед самим Бухарестом заправили на 175 лей бензин по 3,76, - 46,54 літра. До самого Бухареста добрались швидко, але місто нічим особливим не вразило, хоча доволі контрастне - поряд з новими будинками можна було побачити маленькі охайні будинки, а також і напіврозвалені "халупки". Взагалі місто можна було назвати "сірим".


проїхали, побачили памятник вовчиці, а також звернули увагу на рекламу "кока-коли". Взагалі - в Румунії та в Туреччині було видно що Пепсі-кола взяла верх, хоче видно було серйозну рекламну боротьбу цих "гігантів".


Проїхали по центральній площі Бухареста, трохи звернули не туди - по карті була дорога прямо, але я не зрозумів що треба було в тунель заїхати і тому зробив невеликий крюк..


Машин взагалі по місту було небагато, але жовтий Ламборджіні не помітити було неможливо.


Чим далі до виїзду з Бухаресту вела нас дорога, тим гіршими ставали будинки, хоча виглядали вони як дорогі палаци, в багатьох були побиті вікна, бардак на подвір'ях.
Ну і далі ми поїхали на кордонНа Джурджу.
Побачили, але не сфотографували цікаву річ - приватні будинки в одному із сіл будинки були побудовані шириною в одну кімнату - з глухою стіною до сусідів.. виглядало як обрізаний пополам будинок - дуже дивно.
До перетину кордону добрались швидко, трохи поблудили на мосту перед самим кордоом, виявилось що там просто реконструкція йде, і ніяких вказівників крім одого маленького нещасного не було ...
Спочатку нам треба було заплатити 31 лей (біля 15доларів)за проїзд по мосту.

За мостом ми попали на кордон - вже за мостом на території Болгарії зрозумів що не буде двух постів прикордонників, а лише одне вікно. Болгарський прикордонник аж розцвів коли побачив номера - "Братья Словяне!!! Наконец-то а то все турки да турки!!!" ....
Заплатили за тижневу віньєтку по Болгарії 5 євро і в 17.50 ми були в Болгарії..
Побачили вказівник - який просив включити фари - бо це рятує життя - і тут же реклама Osram :lala

Далі, щоб е втрачати багато часу зранку і встигнути по Стамбулу по ринку пройтись ми поїхали на Бургас..
Звернули ми в Шумен з дороги на Варну. в Шумені затарились продуктами в Біллі на 33 леви, випили кави по 1 леву за порцію, Адрій зняв болгарських Левів, так як пункти обміну вже не працювали.

Поїхали ми на Бургас - скоротили кілометрів 100, але краще б їхати на було на Варну - дорога просто жах! через гори в темноті - реально кошмар.. Приїхали ми в Ветрен (20 км від Бургаса в 22-30). Почали шукати готелі - найшли вказівник на готель 700 м від дороги - їхали по вказівниках, які вивели в приватний сектор за мсто, поселились в дуже хорошому готелі - 3-хмісний номер 66 левів - біля 42 доларів. Все чисто й акуратно - перекусили, випили нову по 100 грам і спати.. я вирубився в мометі.. останні декілька годин були просто кошмарними.




День закінчився.. на наступний день в планах Стамбул, базар і ночівля в Стамбулі.

День закінчився.. на наступний день в планах Стамбул, базар і ночівля в Стамбулі.
Проїхали біля 700 км, розхід пального 9,2 літра на сотню.
Забув дописати - по всіх країнах я дуже рідко їхав більше чім 120 км/год - не хотілось мати проблем.. трмав швидкість біля 100-110 км/год

[DRB]

День 3.

Прокинулись, сходили в душ, швиденько зібрались, подивилисьз віконця - готель в доволі симпатичному місці... терииторія готелю теж сподобалась - гарно, але час минає ...

Швиденько спакувались і поїхали в сторону Бургаса...
По дорозі до бургаса надибали поворот на завод ЛукОйл, чиїх заправок по Болгарії просто куча.. В бургас ми попали на окружну. Грошей болгарських залишилось на бензин тому їсти ніде не ставали - чекали Стамбулу.
Бургас - доволі гарне й сучасне місто, судячи з околиці по якій ми їхали..

Дорога наша далі знову вела нас в гори. Болгарія провожала нас дрібним дощем, при під'їзді до кордону заправились майже під повний бак на 97 левів по 2.22 (в доларах десь 1.7) відразу за селом з цікавою назвою Звєздєц :smile . До Туреччини було вже близько..

Спочатку був шлагбаум.. сказали зачекати і через хвилину нас впустили на прикордонну територію.. Болгари попросили відкрити багажник, спитали чи це аші речі чи товар і, почувши що ми їдемо в Анталію, сказали що перевірка закічена. Поки я чекав оформлення паспортів Леся з Андрієм сходили в Дьюті-фрі. Ми купили віскі Грантс по 6.50 євро, мартіні по 5.5 євро. Після оплати прийшлось з паспортом йти до митника щоб він поставив штамп..
Далі поїхали на турецький кордон.. Мене попереджали, що в них бардак але що настільки... :crazy
Спочатку я проїхав, не знайшовши жодної людини до виїзду, мене там направили до будиночка посередині прикордонної зони - справжнього хаосу..
тепер по порядку про будиночок..
Стали ми в віконце реєстрація - там подивились 5 хвилин наші паспорти і на пальцях показали в сторону вікна де видають візи.. пішли до вікна - там нікого нема..
Загоджу в сусідній кабінет - питаю "ВІЗА?" він киває головою - показує - проходь, паспорт... я даю паспорт - довго гортає, потім каже - "car registration" і відправляє до іншого кабінету..
Коли ми зайшли не було ще нікого з перетинаючих кордон - на реєстрації авто вже було 4 людини.....
Коли підійшла моя черга, інспектор сказав, що спочатку треба отримати візу.. :molot - постукали в віконечко де повинні були видавати візи.. з коморки вийшла дама і ми повторили коло.. тепер для тих хто поїде коли-небуть в Турцію:
1. Заходимо до віконечка де здають візи. Якщо нікого нема стукаємо поки не вийде хтось.. платимо 20 у.о. і отримуємо за пару секунд марочку в паспорт
2. Йдемо до віконечка де паспортний контроль і надпис ENTER - там нам на візах ставлять печатку.
3. Всі крім водія вільні. Водій йде до Реєстрації авто і там отримує штамп, дивляться страховку, паспорт і документ на машину.
4. Водій зі своїм паспортом йде до митного контролера - він, жуючи бутерброд ставить ще один штамп і підпис - все.. можна виїзжати в Турцію.
Поки я стояв в черзі на реєстрацію авто Леся сходила в турецький Дьюті фрі, купила ще бутилочку віскі і ми вирулили на Стамбул.

Дороги до Стамбула було 3, але, так як не було турецьких грошей, та й ЖПС нас не вів по автобанах ми повернули по дорозыі паралельній автобану. Леся з Андрієм по дорозі тяпнули майже літр Мартіні.. Дорога була доволі непогана, хоча й тільки по одній полосі в кожну сторону.

Через пару годин мі під'їхали до околиць Стамбула.
Таке враження склалось - що Стамбул - це одне ВЕЛИКЕ місто, яке розташоване навколо Мраморного моря - навіть вказівників, що ми переїзджаємо з одного міста в інше не було.

Сам Стамбул - унікальне місто, то малеькі нещасні будиночки, то райони багатоповерхівок.. то один на одному готелі.. Дорога взагалі розділена цікавим чином. Уявіть - по центру відгороджена дорога в два ряди - в одну й другу сторону курсують автобуси. по боках в три ряди в одну й другу сторону рух авто, і нижче на рівень з кожного краю паралельні двусторонні дороги... Рух просто неймовірний.. Добре що тут ЖПС нас не підводив.

Зразу за перетином кордону Леся вказала де поставити точку,щоб було ближче до Гранд базару та Голубої мечеті. Туди GPS+Igo нас і вів.
в 14.00 ми добрались, зразу в цьому районі знайшли пункт обміну валют, поміняв 300 доларів по 1.271, поїхали шукати готель.
В районі базару їздити неможливо - куча машин, вузькі вулиці - і ми залишили машину і пішли шукати готель пішки. Машину залишили в забороненому місці, але - пронесе..
Перший готель, який бувнедалеко був дуже дешевий - щось врайоні 40 євро на трьох, але умови жжахливі.. знайшли ми біля 15.00 інший готель - доволі гарний, ще й сніданок включений - 75 євро з трьох.
Недалеко був паркінг - одна доба 11 лір = 5,50 євро. Пішли ми за машиною, щоб розвантажитись і відпочити.
Але не тут то було! Машини нема там де ми її залишили.. Таксист сказав що її за неправильну парковку забрав евакуатор - 30 лір і він нас завезе (біля 15 євро) - що робити? погодились. По дорозі сказав що може за 50 лір = 25 єво забрати машину, так як ціна офіційна 100 лір - я погодився, бо вже хотів щоб швидше все закінчилось.
Машину забрали швидко і за таксистом ми поїхали по вуличках назад.
в 16.00 поставили машину в паркінг, забрали речі і занесли х в номер.

Вигрузились, і поки світло пішли по місту, купили полуниці, черешень, мандаринів, купили деякі дрібниці і пішли відпочивати в готель...
Трохи повалялись, коли стемніло пішли подивитись на Голубу мечеть.
Ввечері Стамбул гарний - все підсвічено - Мечеті, і навіть маленькі двори. Працюють всі магазини ласощів і деякі сувенірні крамнички.


Коли заглянули в один з дворів почули дуже сильний і трохи затяжний удар - вигляули на вулицю і побачили нещасну вольво, яка вилетіла на рейки, біля яких не було бруківки - йшов ремонт дороги і водій летів явно на шикарній швидкості. Машинку жалко...

Але пішли ми далі і через 500-700 метрів дійшли до площі - з однієї сторони Голуба Мечеть, з іншої - не знаю як назвати - хай буде собор, Собор Святої Софії. Площа дуже гарна. На самій площі ростуть клумби квітів, є фонтани, все підсвічується. Взагалі - словами не передати.





І ще на цій же площі встановлено привезені з Єгипту колони - навіщо ни не знаємо, але теж доволі симпатично.



Подивились ми на цю красу, наробили кучу фото і пішли назад. По дорозі перекусили шаурмою, взяли соку і баю-бай - в планах походити по базару і поїхати на Ізмір - на Егейське море.

[DRB]

День 4.
В цей день майже нема що описувати, але спробую - що згадаю.
Прокинулись ми біля 7.. 7-30 і пішли пройтись по базару. Перед виходом нас чекав легкий сніданок - чай, кава, соки типу Yupi, помыдори, огірочки, ковбаска і куча різних джемів.
Пішли до ринку - він хоч і дуже гарний, але ціни ще быльше кусаються.

Сувеніри - які тільки хочеш - і шумпура для шашлика і барбекю, і коври, і магніти, і дуже догогі кальяни, і нарди... довго можна розписувати.


Ми купили магнітів, солодощів пару коробок, Андрій взяв нарди, ще деякі дрібниці взяли - але щось серйозне турки тут продавали просто за здирницькими цінами.
Десь біля 10 години ми все скинули в номер - я пішов в інтернет-кафе а Леся з Андрієм забрати замовлені штани і пройтись по магазинчиках.
Інтернет в них коштує 2 ліри за годину - 1 євро. Я навідписував смс і пішов пакуватись.
Леся і Андрй пропали.. біля 11-30 прийшла Леся одна - андрій десь блуданув, так як час нас піджимав - до 12 треба виселитись, я пішов за машиною. Удвох ми спакувались і в 12-40 Андрій таки знайшов готель і ми вирулили на Босфор і в Азію.

Зразу за Босфором нас чекав сюрприз - оплата за дорогу.
4 ліві смуги - було зрозуміло - треба їхати якщо є пропуск з безпроводним чіпом, на крайніх лівих були будки і шлагбауми. Я вирішив стати в ту чергу - значить пункт оплати. Але потім побачив що там якісь карточки зі штрих-кодами чи чимось подібним, тобто раніше треба було купити дозвіл на проїзд..
Ну я й розвернувся і поїхав під звук сиреи через безпровідні ворота. З автобана ми відразу звернули і поїхали на Ізмір.
Чим відрізняється в турції автобан від іншої дороги яка йде паралельно? - тільки тим що дорога йде через міста і трапляються світлофори - покриття ж ідеальне на обох дорогах.
По дорозі на ізмір в містечку Ізміт ми заправились на 100 лір по 3.43 (біля 2 євро) і відразу ж перекусили. Дуже нам сподобались заправки Petrom - можна перекусити в ресторані з нормальним обслуговуванням, в магазині купити все що треа в дорозі, ще й машини безкоштовно миють - я, правда залишив за мийку 5 лір - 2,5 євро - але це по власному бажанню.
Обід нам на двох обійшовся біля 11-12 лір - десь 5-6 євро
До речі про АЗС - ціна на стеллах на бензин не відповідає ціні, яку платите - включено ще якийсь податок - на стеллі була по 3.36 а платив я по 3.44
І ще одна цікава річ на АЗС - гроші віддавати можна запращику, він пробиває чек і в чек вносить номер вашої авто. Я спочатку думав що нам відмовлять в заправці - так уважно він дивився на номера.
Ну ми перекусили і порулили далі.
По дорозі був і дощ, і жарило сонце, і пару разів бачили веселку.



До Ізміра ми доїхали коли стемніло - біля 21-00. Зверху Ізмір вночі виглядає дуже гарно, на жаль ми їхали через перевал і не було де зупинитись щоб сфотографувати це місто зверху. Дороги в місті при заїзді в декілька рівнів - обовязково їхати з ЖС, бо буде нелегко.
Курс ми взяли на берег - дуже хотілось побачити ввечері Егейське море. Виїхали прямо а абережну, але вона була тема й людей не було. тому прогулянку відклали на ранок.

Готель шукали недовго - недалеко знайшли готель в якому ціна була 180 лір (90 євро) за 3-х написана на прейскуранті. Я було повернувся йти питати в Лесі - чи вона згодна - нам зразу сказали що зроблять знижку 20 лір. І сніданок теж входить в вартість Зрозуміло, ми погодились. Поки дивились номер, позвоила Леся. Я вирішив що знов евакуатор приїхав і бігом попіг на вулицю. Поліція таки була біля машини, але вои її виштовхували, так як виявляється, паркуватись під кутом - я так став - не можна Так що й таке буває. Я подякував і ми поїхали паркуватись - прямо перед готельом.
Далі ми поставили машинку, перекусили і лягли спати. В планах на наступний день - прогулятись по Ізміру і рванути або на Бодрум, якщо не сподобається то відразу на Анталію.


З.І. Ще забув дописати - як і на парковці в Стамбулі, так і в Ізмірі - я залишав ключі від авто - в Стамбулі - просто в замку, а в ізмірі на ресепшн - коли треба було вони машини перевозили. З авто нічого не пропало, зоча в підлокотнику було біля 7 євро навіть.

[DRB]

День 5.

Пішли ми погуляти по Ізміру. Вид з вікна номера нам не сподобався.. якесь сіре все навколо.
Сніданок тут був трохи більш різноманітний, перекусили. Машину нашу вночі поставили ближче до готелю і розвернули - напевне бруд ззаду не хотіли показувати перехожим.

Пішли спочатку на набережну. Нічого особливого не побачили - місто-порт. На набережній покинуті будинки і одна кафешка - ціни невисокі але їсти ми ще не збирались

Тут нам не сподобалось і ми пішли по центральній вулиці. По дорозі Андрій прикупив собі місцевий стартовий пакет, який повинен був запрацювати через 2 години - ціна біля 15 доларів.
В дворах ми теж натрапляли на покинуті будинки, хоча й цікава архітектура. Саме місто нічого цікавого для туристів не має, як мінімум на центральних вулицях. Єдине гарне місце що ми знайшли - якийсь виставковий центр і перед ним фонтан з металічим пам'ятником-глобусом.

Виставковий центр на відміну від міста був гарно озеленений і вихід з іншої сторони вів до лунапарку, який не працював.

З іншої сторони місто було таким самим - магазин, кафе, магазини, кафе... і т.д.

Андрій вирішив взяти собі шаурму, а ми тим часом зайти в банк поміняти грошей. Більше ми в банк не заходили. Спочатку треба постояти в черзі, потім хвилин 10 оформляють папери, а тоді ще й за заниженим на 5-7% курсом дають гроші, роблять копії паспортів. Через пару сотень метрів я здав ще 100 євро за нормальним курсом.
Пройшлись ми між двома центральними вуличками - картна цікава - вся вуличка заставлена столиками і з усіх сторін кафешки працюють... Вирішили ми йти в готель і їхати далі. Трохи не забув - сфотографували Шевроле Калос нарешті - бачили їх багато, але фото вперше вийшло.. і поїхали ми в сторону Бодрума.

Дорогою до Бодрума залишились всі задоволені - дуже гарно, без серпантинів, по дорозі було дуже гарне і дуже велике озеро, зупинялись сфотографуватись - а під ногами було дуже багато цикад.

та й дорога сама була дуже гарна. По дорозі заправили на 80 лір по 3.42 бензин і десь біля обіду були в Бодрумі.
Спочатку поїхали по берегу на Схід, бо всі готелі в самому Бодрумі були без пляжів, навіть транспорт був типу маршруток який возив людей на пляж, а нам таке не підходило. Попали ми в район де виготовляють і ремонтують яхти. Далі їхати не було куди.


По карті було видно що незабудований пляж є за містом і ми взяли курс в іншу сторону. Спочатку я зловив вказівник на готель Принцеса Бодрума 5*. Доїхали ми до цього готелю.. Готелем назвати тяжко - це був цілий курорт!. ціна проживання 175 євро за одну людину в день. Ціна "трішки" зависока :good. Поїхали ми трохи далі, попали в якесь дуже забудоване готелямі містечко прямо над морем, але всі вони були зачинені, людей не було, і тут на очі поався заповнений водою басейн за парканом. Я зупинився і зайшов спитати чи працюють вони.
В готелі був власник, який сказав що навколо справді все закрито бо несезон, але в ього через 10 днів буде перша група людей і тому вони провітрюють кімнати, прибирають, перевіряють насоси в басейні. Якщо ми зупиимось без харчування він нам дві кімнати віддасть за 100 доларів за ніч. Нас це влаштувало повністю - тим більше була гарна територія і реально суперові номери. Ми вирішили наступний день і цей вечір провести тут. Розрахувались за дві ночі.
Ми були дуже голодні тому зразу поїхали в супермаркет. Затарились по самі вуха, але ціни на м'ясне і спиртне нас трохи шокували. Місцева Ракія, хоч і непогана - 20 євро за пів літра. Ковбаса, проста з якимись добавками і несмачна в районі 15 -20 євро за кг. Ми набрали овочів, бастурми, води, ракії, вина, хліба на 160 лір (80 євро) і похали святкувати наш перший день реального відпочинку від дороги.

Підігрівшись Ракією, я в той же вечір пішов скупнувся.. Це було відкриття нашого сезону - купання в Егейському морі. Вечір, 30.04.2008 в 21.00, Бодрум.

[DRB]

День 6.
Про цей день нема багато про що розказувати - ми відпочивали...
Трохи не забув - власник готелю росказав що ми поселились в Турецькій Рів'єрі - відпочивають тут тільки турки
Зранку захотілось нам перекусити чогось гарячого - пішли до центру цього села.
Йшли над водою - вода прозора, чистта як скло.

Знайшли і інтернет - відправили смс-ки, і перекусили. Господар кафешки виявився емігрантом з Болгарії, говорив російською. Розповів, що в бодрумі багато російськомовних емігрантів, але нема шкіл, і пони так як в Стамбулі і Анталію створюють власне коло сплкування, показав газету. По дорозі до готелю назад бачили цікаві дерева - і як ростуть лимони, і майбутні мандарини, і какутуси, і зелені банани...






Зробили ми пару фотографій території готелю і до 12 години купались і обгоряли на сонці. Після 12 вже вернулись до готелю в тінь - бо сонце все-так палить дуже серйозно.







Щоб просто так не сидіти Андрій дыстав нарди, ми винесли сир, огірочки, ракію і заняли місце перед басейном - все одно самі були в готелі.
До вечора грали в нарди, купались, їли.. купались.. грали... так і пройшов день... лафа...

[DRB]

Почнемо...
День 7
Зранку виїхали з готелю, правда десь дівся охоронець і двері були зачинені в 7 ранку. Прийшлось перелізти через паркан і перегнати машину да задного входу.
Леся на картах бачила що в Бодрумі є замок і ми спочатку заїхали в місто. Я до замку не пішов, боявсящо буду заважати в вузьких вуличках проїзду машинам.

Леся і Андрій пішли самі. Спочатку вони пішли в сторону від замку трохи, а потым зрозуміли вірний напрямок

Зате пройшлись хоч і малими, але гарними вуличками, знайшли дивного, як для нас, виду МакДоальдс і востанє за нашу подорож підійшли до берегу Егейського моря.

По їх поверненню ми взяли курс на Мармарис. По дорозі на виїзд з Бодрума зняв 120 лір - як виявилось такий в мене ліміт на зняття (100 доларів приблизно).
Забув раніше написати, та й фото цих місць не було - по дорогах в Турції дуже часто трапляються комплекси, які складаються з заправки, дуже великих магазинів недалеко від неї і декол шикарних готелів.. і це постійно - навіть якщо біля них нема ніякого населеного пункту.

В отному з таких місць заправились по 3,44 на 100 лір, перекусили в ресторані - взяли 3 смачних супа, 2 кави еспрессо. Заплатили 13 лір (6,5 євро) і поїхали далі. До Мармарису було недалеко. На перехресті Бодрум-Анталія-мармарис знаходяться гарні поля - з квітів, які вирощують, наскільки ми зрозуміли, для готелів.
Далі нам знов треба було переїхати гору. Дорогу від перехрестя як раз розширяють, хоча й так вона досить непогана. в 12-00 ми були в Мармарисі. Під'їхали до набережної, щоб побачити нарешті Середземне море.

По місту було видно що курортне - набережна заповнена людьми, дуже багато туристів і магазинів сувенірів, але знову ж таки - всі готелі знаходились недалеко від дороги, і або не мали взагалі, або мали невеликий пляж. Доїхавши до західого краю, ми найшли готель, але там нікого на ресепшн не було, і, подивившись на карту я ризикнув ткнути пальцем на село Турунч в 20 км від Мармариса на березі, але їхати треба було через високий і крутий перевал.
Дорога до Турунч екстремальна - 2 полоси, круті повороти і по правій стороні обрив. Леся трималась за ручку на протязі підйому.
Але коли ми доїзжали до Турунч, зрозуміли що недарма. Зверху було видно невеличке село в бухті здовж берега і в кінці села виднівся готель, в якому було мало людей, дехто навіть в селі купався, що мене дуже порадувало.
Готель мав таку ж назву - Turunc, 4-зірковий. Ціна все включено на 3 людини 181 ліра - 90 євро. Ми заплатили за два дні, вирішили 3 дні тут бути, але на всілякий пожежний оплату відклали - а раптом не сподобається.
Номер був гірший ніж в Бодрумі, але все останнє нас влаштувало.

Приїхали ми вчасно - якраз встигли на обід - наїлись, як кажуть, від пуза... Людей в готелі небагато - сказали що в них ще відкриття сезону. В цей день готували літні кафе, готували сцену. Магазинчики на території були не всі відкриті - інтернет-кафе теж було закрите. На вулиці хоча було і гарно, але дуже жарко.

Тому ми пішли на балкон в тінь, пограли в нарди. Потім я пішов до села по пляжу - знайти інтернет і відписати смс-ки.
Село складалось з 3-х вулиць і набережної. вулиця за набережною це магазини, на наступних стояли приватні будиночки.

Я знайшов інтернет, пройшовся по місту і повернувся до готелю. Ввечері сиділи біля басейну, попивали вино горілочкою, потім грали в нарди. Після вечері зразу пішли спати - все-таки рано вставали сьогодні.

[DRB]

День 8, День 9
Зранку таки вирішили що залишаємось ще на один день тут.
Два дні коротко можна описати парочкою слів: спали, їли, засмагали, купались, їли, спали..

Трохи не забув - дехто вишивав...

Я купався зранку перший, коли вийшов з води до нас підійшла дама, одна з туристів і радісно так - "Привет!"
Сказала що вои тут вже давно - здається з 26 квітня, а зрозуміла що ми "русские" коли побачила що купаємось, Потім сказала що по акценту видно що ми з України. Поговорили - вона з Москви, прилетіла з малим і знайомою на місяць відпочивати... от же ж везе...
Далі я ходив фотографувати маленький тунельчик біля пляжу

На виході з тунеля дуже гарно... море....трохи далі за тунелем зарості кактусів...

Ще далі працівники готелю прибирають берег, будують фонтан - розширяють пляж.
Ввечері вхід до тунелю підсвічується...та й взагалі - вид з пляжу в готелі ввечері дуже класний.

Наступного дня ми теж загоряли, купались, після 12 ходили в місто, купили сувенірів... нарешті я знайшов замовлений рожевий сувенір...
Також пройшли по набережній. На набережній біля 10 готелів - доволі симпатичних, але працювало тільки 2, пофотографувались біля яхт...
Пысля обіду Леся засмагала, а ми грали в нарди, ховаючись від сонця...

Вечеря в готелі була тільки з турецьких страв та солодощів, нарешті давали й Ракію, а не тільки горілку місцеву...
Все було гарно прибрано - зі свічками, на вулиці готували шаурму і якісь місцеві картопляники...

Після вечері знайшлись знову росіяни, ми пограли з ними в карти, поговорили.. я ще пройшовся пофотографував готель вночі... Наступного дня в планах нарешті добратись до фінальної точки - Анталії...

[DRB]

День 10
Зранку Леся скупнулась, ми перекусили, віддали здивованим - ви вже все? - працівникам ключ і поїхали з готелю в 9-30
До Анталії було десь біля 370 км.
Зверху турунч виглядає ще більш гарно - на фото наш готель в самому правому куточку села - в бухті.

Досить швидко проїхали до Мармариса, по місту теж без проблем...

І далі по знайомій дорозі до перехрестя.... Потім знову в гори.
Деколи траплялись гарні краєвиди з видом на море, деколи вдалечині бачили гори зі снігом на вершинах

В одному місці нам турки, побудувавши в 2006 році тунель зекономили 20 км дороги через перевал, правда заплатити треба було 3 ліри (1.5 євро). Також бачили гарні поля в одному місці - такого за всю дорогу нам не траплялось. Не стримався і зупинились сфотографуватись

Взагалі дорога була дуже легка і швидка після хорошого відпочинку. Після повороту на пряму до Анталії заправили знову на 100 лір по 3.44.
Біля знаку, який сповіщав про те що доїхали до району Анталії я сфотографувався з клубним прапором - фото через сильний вітер вийшло не дуже вдале - але воно є! Біля 14-00 ми заїхали в Анталію. Нарешті! 5 травня 2008 року, 14.00

Саме місто зовсім не сподобалось, як і попередні - готелів з пляжами ми не знайшли - знайшли тільки в кінці міста загальний пляж, де стояло багато туристичних автобусів. По карті в нас був вибір - їхати в сторону Кемера чи в сторону Аланьї. Так як береж на Аланью йшов не по горах - вибрали дорогу саме туди. В Анталії навіть не знайшли що фотографувати крім коня, запряженого до воза і Аеропорта на виїзді

Дорога до Аланьї йшла трохи в стороні від моря. Для пошуку готеля ми звертали двічі - один раз попали в села, другий раз звернули в Белек. Як виявилось - це рай для гравців в гольф, покатались і знову виїхали на трасу.

Біля 16-30 коли Андрій приблизив масштаб карти я побачив надпис - SIDE!!! всю дорогу я шукав в готелях це місце - тут знаходився член нашого клубу - Great. І ми повернули сюди, шукаючи готель. Далі біля 2-3 годин ми заїзжали в кожен готель - але ніде не було місць. Готелів же тут куча. Єдине - ми не заїзжали в готелі 5 зірок - ціни нам би там точно не сподобались... десь біля 15 готелю коли ми його проїзжали ще раз і який я хотів проїхати, Леся вдруге сказала зайти. Я зайшов - на диво в готелі були місця - 2-х і одномісні (такі самі, тільки платиться за одну людину) номери. Готель сподобався. Ціна теж - 2-хмісний 80 євро за двох, одномісний 60. Все включено. Тут ми й зупинились і нітрохи не жалкували про це...
Поселились ми десь біля 19-00....Лафа.. після вечері пройшлись до берега... по дорозі зустріли когось с працівників.. спитали в яку сторону пляж. Він був здивований - в цей готель взагалі ніколи не селили наших - тільки французи і німці... Наші і Російські туроператори з цим готелем не працюють.
Але нас це не ростроювало - ми приїхали нарешті у фінальну точку подорожі - і дуже гарну, особливо ввечері, коли темніє.

[DRB]

День 11
Зранку, як справжні туристи ми поїли і пішли на пляж... скупались, спостерігали за грою, в яку грають німці - кидають тяжкими м'ячиками зі свинцю по іншим м'ячиках. Мені досі незрозумілий смисл цієї забавки..

Біля 12 годин мі пішли перекусити, після обіду, щоб не валятися в номері - під сонцем точно не можна було - ми вирішили спочатку піти в центр Сіде - тим більше там мали бути руїни замку. Андрій сказав що буде спати. Але коли нам сказали що туди 5-7 км, вирішили таки поїхати на машині. Піднялись до стоянки і порулили.

Знову, як і в інших містах над містом був великий прапор. Біля нього звернули, зрозуміли відразу, що сюди поїхали не даремно.
Вздовж дороги були руїни замку, а ближче до моря виднілось щось типу амфітеатру розрушеного. Ризикувати ставити машину під знаками не стали - заїхали на стоянку - 3 ліри за годину.

Спочатку ми пішли в сторону моря - дорога туди - суцільні магазини, місцевий ринок для туристів. В кінці ринку - невелика штучна гавань в якій пришвартовано біля десятка яхт.

Далі ми пішли до руїн залишків "чогось".. як назвати вірно не знаю, але гарного...

Потім, знову через базарчик ми повернулись до амфітеатру. Хотіли зайти - вхід коштував 5 євро з двох. Якби там було на що дивитись - напевне зайшли б. Але все було видно ззовні, я заліз на одну з частин замку і зробив фото внутрішньої частини амфітеатру, а також фото в'ізду через маленькі ворота до центру Сіде.


Потім ми пішли трохи в сторону, всередину поля перед театром - було на що подивитись - всюди були залишки кам'яних будівель. Територія замку була дуже великою раніше.

Ще ближче до моря місцеві жителі пропонували сфотографуватися з верблюдами - дорослими і малими... Також найшли під ногами ще одне живе створіння - місцеву ящірку.

Обійшовши навколо амфітеатр ми вийшли до стоянки, заплатили за півтори години і поїхали назад в готель.

Добре, що ми зупинились тут - хоча б було на що подивитись.
Перед вечерьою сходили ми прогулятись - купили ще трошки дрібних речей. Я ще раз жахнувся від їхніх цін на кальяни. Я зняв 120 лір в банкоматі, Леся з Андрієм взяли по морозиву і пішли ми помаленьку на вечерю.
Після вечері я таки вирішив покупатись в басейні - це просто класс... вода ввечері - парне молоко. Спав я після цього купання як вбитий.

Леся з Андрієм вирішили відірватись... і пішли до 2 ночі на дискотеку спочатку в готелі, а потім десь в місті.
Я ж в цей час спав як мала дитина... От така я людина.. люблю поспати.