Серийный убийца Анатолий Оноприенко умер

[lukas70]

Для него ето хуже чем смертная казнь.

[Spiny]

(30-08-2013 07:49)lukas70 :  Для него ето хуже чем смертная казнь.

про это

[lukas70]

(30-08-2013 08:12)Spiny :  

(30-08-2013 07:49)lukas70 :  Для него ето хуже чем смертная казнь.

про это

Не вкурил

[Vlad1358]

(29-08-2013 21:44)Sad :  Знаю что за интервью хотел 10-15 тыс . у.е. когда в Житомире сидел

Журналистку (дочку шефа бывшего) заипал согласиями дать интервью при условии привоза ему киевских тортов и т.п.... Ездила к нему по первому звонку, а оно в последний момент в отказ. Скучно ему бл было
Жалко, что умер сам.

[Ruslan]

(30-08-2013 10:04)lukas70 :  

(30-08-2013 08:12)Spiny :  

(30-08-2013 07:49)lukas70 :  Для него ето хуже чем смертная казнь.

про это

Не вкурил

наверное ТС подразумевает, что можно его сразу на кол посадить нужно было

[lukas70]

Но человек находясь в неволе, один, без общения такой срок как етот ублюдок с ума должен сойти. Скорее всего так и есть на самом деле а не от болезни сердца оно скончалось. Думаю что мгновенная смерть проще для дварей

[GAZOK]

интересна психология таких элементов нашего больного общества. Для чего убивать?

[Shvunf]

(30-08-2013 12:59)GAZOK :  интересна психология таких элементов нашего больного общества. Для чего убивать?

Я прочитал его автобиаграфию ия так думаю что он получил психологическую травму в децтве. Но я не думаю он был здоров! Здоровый человек такого не совершит!

Батько Юрій Онопрієнко брав участь у Другій світовій війні і мав нагороди за хоробрість. Жорстоко поводився з дружиною і сином. Працював кочегаром паровоза, водієм, займався торгівлею. Був двічі судимий: перший раз за те, що вкрав шматок сала, другий — позичив гроші у родичів і не повернув.

15 вересня 1962 року, коли Анатолію було 3 роки, померла його мати від серцевої недостатності.

Виховували його дід, бабуся і тітка, які самі вимагали догляду за собою. Коли Анатолію було 7 років, старший брат і батько, які не хотіли брати його до свої сім'ї (батько одружився вдруге і мав ще одного сина від нової дружини, а Валентин рано одружився і завів відразу трьох дітей, але зарплату отримував невелику), здали Анатолія до дитячого будинку. Згодом в одному інтерв'ю Онопрієнко сказав, що це визначило його долю — за його словами, 70% випускників дитбудинків потрапляють до в'язниці.

[Vovan]

(30-08-2013 13:16)Shvunf :  Я прочитал его автобиаграфию ия так думаю что он получил психологическую травму в децтве. Но я не думаю он был здоров! Здоровый человек такого не совершит!

Батько Юрій Онопрієнко брав участь у Другій світовій війні і мав нагороди за хоробрість. Жорстоко поводився з дружиною і сином. Працював кочегаром паровоза, водієм, займався торгівлею. Був двічі судимий: перший раз за те, що вкрав шматок сала, другий — позичив гроші у родичів і не повернув.

15 вересня 1962 року, коли Анатолію було 3 роки, померла його мати від серцевої недостатності.

Виховували його дід, бабуся і тітка, які самі вимагали догляду за собою. Коли Анатолію було 7 років, старший брат і батько, які не хотіли брати його до свої сім'ї (батько одружився вдруге і мав ще одного сина від нової дружини, а Валентин рано одружився і завів відразу трьох дітей, але зарплату отримував невелику), здали Анатолія до дитячого будинку. Згодом в одному інтерв'ю Онопрієнко сказав, що це визначило його долю — за його словами, 70% випускників дитбудинків потрапляють до в'язниці.

Ну да, ну да, ну да.... И все "випускники" стают серийными убийцами... Чего себе ничего плохого не сделал, чего на других людях отрываться???
В отдельную комнату и туда впустить блиских погибших... и снять с них любые ограничения

[GAZOK]

(30-08-2013 14:19)Vovan :  

(30-08-2013 13:16)Shvunf :  Я прочитал его автобиаграфию ия так думаю что он получил психологическую травму в децтве. Но я не думаю он был здоров! Здоровый человек такого не совершит!

Батько Юрій Онопрієнко брав участь у Другій світовій війні і мав нагороди за хоробрість. Жорстоко поводився з дружиною і сином. Працював кочегаром паровоза, водієм, займався торгівлею. Був двічі судимий: перший раз за те, що вкрав шматок сала, другий — позичив гроші у родичів і не повернув.

15 вересня 1962 року, коли Анатолію було 3 роки, померла його мати від серцевої недостатності.

Виховували його дід, бабуся і тітка, які самі вимагали догляду за собою. Коли Анатолію було 7 років, старший брат і батько, які не хотіли брати його до свої сім'ї (батько одружився вдруге і мав ще одного сина від нової дружини, а Валентин рано одружився і завів відразу трьох дітей, але зарплату отримував невелику), здали Анатолія до дитячого будинку. Згодом в одному інтерв'ю Онопрієнко сказав, що це визначило його долю — за його словами, 70% випускників дитбудинків потрапляють до в'язниці.

Ну да, ну да, ну да.... И все "випускники" стают серийными убийцами... Чего себе ничего плохого не сделал, чего на других людях отрываться???
В отдельную комнату и туда впустить блиских погибших... и снять с них любые ограничения

злобой на злобу = нулевой результат, да и погибших не вернуть ,его хоть четвертуй. Тут задача,как предотвратить или выявить и изолировать ,а может и лечить на ранней стадии таких больных людей. И куда менты смотрели??? более 50 жертв,как такое могло произойти...нипанятна.