Действия водителя при оформлении протокола или постановления.

[vilen]

Памятка по действиям водителя при оформлении сотрудником ГАИ админпротокола и/или постановления по делу об админнарушении.

При дейcтвующем порядке вынесения постановлений сотрудниками ГАИ нет смысла в признании своей вины в каком бы то ни было административном правонарушении.
Вы имеете право подать свои объяснения по сути нарушения. В обязательном порядке пишите все свои аргументы, почему Вы несогласны с виновностью в нарушении, в графе, предназначенной для своих объяснений.
Обязательно требуйте указать свидетелей, в том числе и пассажиров своего автомобиля, которые могут подтвердить Вашу невиновность. Если сотрудник ГАИ отказывается их фиксировать под любыми предлогами (в том числе потому, что это якобы «заинтересованные лица»), сами вписывайте их в свои объяснения. Свидетелем может являться любое лицо.
В обязательном порядке проследите, чтобы в незаполненных графах протокола стояли прочерки, во избежание дальнейших дописок.
Сотрудник ГАИ обязан Вам выдать на месте копию протокола, а если на месте выносится постановление об административном правонарушении – и копию постановления. Проследите, чтобы данные совпадали с оригиналом протокола, включая данные самого сотрудника, составившего протокол и/или постановление.
В протоколе в своих пояснениях (если места для них не хватает на бланке, можете писать пояснения на отдельном листе, но в обязательном порядке отметив в протоколе, что объяснение на отдельном листе прилагается) впишите, если сотрудник ГАИ имеет право выносить за данное нарушение постановление на месте, что вину не признаёте, согласно ст.268 КоАП Украины просите отложить рассмотрение дела, т.к. имеете право воспользоваться помощью адвоката, а также желаете представить документы, характеризующие личность (а при необходимости и другие доказательства).
Соблюдение этих правил позволит в дальнейшем успешнее защищаться в суде, а также обжаловать (в том числе и в судебном порядке) постановление, если оно выносится непосредствено сотрудником ГАИ на месте нарушения.
(С) http://www.mylaw.com.ua
Протокол не відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи з таких підстав:
Перевищення швидкості
На что обращать внимание в тексте протокола и обстоятельствах происшедшего:
Наличие других транспортных средств, скорость которых может быть предъявлена Вам; правильность установки знаков 5.45 (начало населённого пункта) и 5.46 (конец населённого пункта) – на границе фактической застройки, прилегающей к дороге; зона действия знаков ограничения скорости (до ближайшего перекрёстка или конца населённого пункта); наличие пломбировки на приборе, которым измеряется скорость, и документов о допуске данного типа средства измерительной техники к применению в Украине и о поверке данного экземпляра средства измерительной техники; указание в протоколе точного значения скорости, типа и серийного номера средства измерительной техники, которым она измерена, погрешность прибора при измерениях.
Что писать в пояснениях к админпротоколу в зависимости от указанных обстоятельств
Виміряна швидкість належить іншому транспортному засобу (по можливості вказати марку і номер), доказів її належності моєму транспортному засобу – немає, на порушення ст.251 КУпАП, не надано фото- або відеодоказів належності виміряної швидкості саме моєму транспортному засобу; Швидкість виміряно поза межами зони обмеження, встановленого заборонним знаком (після перехрестя або кінця населеного пункту); Різниця між виміряною швидкістю і тією, за рух з якою не передбачено відповідальності, не виходить за межі похибки вимірювань; Відсутні документи про допуск даного засобу вимірювальної техніки до застосування в Україні, повірку, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України „Про метрологію та метрологічну діяльність”; Знаки 5.45, 5.46 встановлені із порушенням вимог ПДР – не на межі забудови, що прилягає до дороги, а на значній відстані від неї, за таких умов вважати, що зазначена територія відповідала обом ознакам населеного пункту (забудована та позначена відповідними знаками) у п.1.10 ПДР не можна, отже, не можна вважати, що ділянка, на якій виміряна швидкість, відноситься до населеного пункту.
Пішохідний перехід
Ніяких перешкод або небезпеки пішоходам не створювалося. Незважаючи на те, що пішоходи рухалися по пішохідному переходу, визнати мої дії порушенням вимог ПДР неможливо з таких підстав. У момент наближення мого автомобіля до переходу пішоходи не знаходилися на переході, вони вийшли на перехід вже у момент перетину мною переходу. Між тим, як у відповідності до п.18.1 ПДР, обов’язок водія зменшувати швидкість та при необхідності зупинятися, щоб надати дорогу пішоходам, виникає виключно у випадку, якщо у момент наближення до переходу на ньому вже перебувають зазначені пішоходи.
Окрім того, цей обов’язок виникає не щодо будь-яких пішоходів, які знаходяться на переході, а тільки тих, яким створюється перешкода чи небезпека. П.1.10 ПДР дає визначення цих понять, але, по-перше, тільки для водіїв транспортних засобів, і сумнівно, чи можуть вони взагалі застосовуватися для пішоходів. По-друге, для того, щоб вважати, що пішоходам створено перешкоду або небезпеку, є необхідним, щоб вони були змушені змінювати напрямок або швидкість руху. І щоб ця зміна була саме вимушеною, тобто без неї існувала реальна небезпека наїзду.
В даному випадку цього не було, оскільки при русі автомобіля повз пішохідний перехід пішоходи знаходилися на абсолютно іншій смузі руху, переходячи її, продовжували рух без зміни напрямку або швидкості або вжиття інших заходів, що є необхідним для порушення вимог п.18.1 ПДР, тим більше не робили цього різко, що є необхідним для визнання обстановки аварійною. За таких умов говорити про наявність у моїх діях складу зазначеного правопорушення неможливо.
Світлофор
Доказів того, що я проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора, співробітником ДАІ, яким складено адмінпротокол, не наведено. Сам він знаходився на значній відстані за перехрестям, і воно знаходилося поза полем його зору, принаймні він не міг точно встановити момент перетинання межі перехрестя (стоп-лінії) відповідно до увімкненого у цей момент сигналу світлофору внаслідок кута оглядовості з того місця, де він знаходився.

Я діяв у відповідності до п.16.8 ПДР, який не тільки дозволяє, а зобов’язує водія, який виїхав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора, продовжити рух у вказаному напрямку, незалежно від сигналу світлофора на виїзді, п.8.11 ПДР, який дозволяє водієві, який не може при зміні сигналу світлофора зупинити транспортний засіб у вказаному ПДР місці, не вдаючись до екстреного гальмування, продовжувати рух за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. В даному випадку склалася саме така ситуація, що співробітником ДАІ, який склав протокол, не взято до уваги. Тобто фактично я діяв правомірно, і у моїх діях взагалі не було порушень вимог ПДР.
Зустрічна смуга (сплошная)
Треба зазначити, що виїзд на смугу зустрічного руху через розмітку 1.1 прямо дозволяється за деяких умов додатком 2 до ПДР. (для об’їзду нерухомої перешкоди, коли інша можливість об’їзду відсутня, обгону одиночного транспортного засобу, що рухається зі швидкістю менше 30 км/год.) І у даному випадку ці умови були виконані. Таким чином, навіть формального порушення вимог ПДР у моїх діях немає.
Рух по лівій смузі при вільній правій (порушення п.11.5)
Відповідно до п.11.5. ПДР - «На дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не
суперечить правилам зупинки (стоянки).»
В даному пункті сказано лише про розташування транспортних засобів, і жодного посилання щодо заборони руху по крайній лівій смузі.
Таким чином порушити пункт 11.5 ПДР неможливо, оскільки в ньому відсутня пряма заборона на вчинення будь яких дій. Я був вимушений рухатись по лівій смузі 1) для забезпечення вимог ПДД щодо дотримання безпечного интервалу, оскільки права смуга була частково зайнята автомобілем ДПС запаркованим з порушенням ПДР (іншими транспортними засобами);2) об'їзджав перешкоду (впавший стовп, яму, камінь, збиту тварину); 3)права смуга знаходиться в стані непридатному для руху транспортних засобів; 4)вказати причину безпосередньо прописану у п.11.5, навіть коли є фотофіксація данного порушення, можна писати, що ти рухався у лівій полосі оскільки готувався здійснити лівий поворот, разворот, чи тільки що закінчив випередження т.з., який не попав у кадр.
Аварійка
Також слід зазначити, що ст..122 КпАП України недаремно передбачає окремо відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, окремо за такі, якими створено аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки. В даному випадку сама наявність таких учасників руху, а тим більше такі їх дії, які б дозволили вважати створену їм обстановку аварійною, по справі нічим не підтверджено.
Слід зазначити, що особа, якій створено аварійну обстановку, у відповідності до КпАП України, є або потерпілим, якщо їй спричинено моральну або іншу шкоду, у відповідності до ст..269 КпАП, або свідком (оскільки їй відомо про вказані обставини), у відповідності до ст..272 КпАП. Якщо дійсно комусь створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності або потерпілого, або свідка. Між тим, у відповідності до ст..256 КпАП, якщо потерпілі або свідки є, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..122 ч.4 КпАП, так і про невідповідність змісту протоколу закону, зокрема, ст..256 КпАП.
Між тим, ці дані відсутні як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові. Таким чином, докази того, що мав місце один з найважливіших елементів складу зазначеного адміністративного правопорушення по справі відсутні.
Свідки
До того ж, співробітник ДАІ, який склав адмінпротокол, категорично відмовився вказати у ньому дані вказаних
мною свідків, зокрема, пасажирів транспортного засобу, внаслідок ніби-то їх „заінтересованості”. Проте ст..272 КпАП
не містить таких виключень з числа осіб, які можуть бути свідками. З іншого боку, така позиція співробітника ДАІ є
порушенням ст..256 КпАП.
Треба обов'язково вказати данні свідків з домашнімі адресами у своїх поясненнях в протоколі, або на окремому аркуші.
Ознайомлення з правами.
Якщо інспектор не ознайомив Вас зі змістом ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України Вам необхідно це відобразити в протоколі у своїх поясненнях.. Уважно роздивляйтесь друкований зміст бланку протоколу, у місцях де інспектор вимагає поставити Ваш підпіс, оскільки бланк складено так, що Ви підписуєте одночасно і те, що Вас ознайомили з часом та місцем розгляду справи і роз'яснили права передбачені вищевказанними статтями. Пишемо:“не ознайомлений” та ставимо підпис. Це значно спрощує оскарження постанови.
Відмова від підписання протоколу
Згідно ст. 256 КупАП водій може відмовитися від підписання протоколу і викласти в протоколі мотиви відмови від підписання, але згідно сталої практики це не заважає інспектору зупинивши двох свідків зафіксувати відмову від підпису і винести постанову про притягнення водія до адміністративної відповідальності. При цому зазвичай водій не отримує другого єкземпляру, як протоколу, так і постанови, що значно ускладнює оскарження, оскільки вимагає розшуку і отримання цих документів в адмінпрактиці.

Сделай 5 копий этого «водительского письма счастья» и раздай друзьям водителям и пребудет с тобой и с ними счастье и удача на дороге))

[Брдэ]

очень хорошее пособие!!Спасибо!Нечто подобное вожу с собой в машине. Распечатаны основные положения.За написанное спасибо!

---

---

вот мои шпаргалки:
Кодекс України про адміністративні правопорушення
Стаття 251. Докази
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252. Оцінка доказів
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 245. Завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 268. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
{ Положення частини першої статті 268, за яким обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи втратили чинність як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду N 13-рп/2000 від 16.11.2000 }
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 160-2, 172-2 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 1851, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. У разі ухилення від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду цю особу може бути органом внутрішніх справ (міліцією) піддано приводу.
Законами України може бути передбачено й інші випадки, коли явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в орган (до посадової особи), який вирішує справу, є обов'язковою. { Стаття 268 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N від 29.05.85, N від 21.08.87, N від 27.04.89, N від 07.03.90, N від 04.05.90, N від 18.01.91, Законами N від 01.10.96, N 2342-III від 05.04.2001, N 2635-IV від 02.06.2005, N 1508-VI від 11.06.2009, N 2453-VI від 07.07.2010, N 2808-VI від 21.12.2010, N 3207-VI від 07.04.2011 }


Стаття 280. Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 287. Право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. { Стаття 287 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2342-III від 05.04.2001, N 586-VI від 24.09.2008 }
Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 288. Порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:
1) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України , з особливостями, встановленими цим Кодексом;
2) рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради - у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України , з особливостями, встановленими цим Кодексом;
3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України , з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення;
{Пункт 4 частини першої статті 288 виключено на підставі Закону N 2342-III від 05.04.2001 }
{ Пункт 5 частини першої статті 288 виключено на підставі Закону N 2342-III від 05.04.2001 }
Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.
Постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено за протестом прокурора керівником відповідного органу, а також незалежно від наявності протесту прокурора - керівником вищестоящого органу.
Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.



Стаття 289. Строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

[vilen]

Захист водія в спілкуванні з ДАІ / В. Зломинога.

У більшості з нас є автомобілі, якими ми керуємо, отримуємо від цього задоволення. При цьому, жоден з водіїв не їздить ідеально, дотримуючись абсолютно всіх правил дорожнього руху. В наших умовах, при подібному стані автомобільних доріг це майже неможливо. Але рано чи пізно одне з правопорушень помітить працівник Державтоінспекції, який неодмінно зупинить автомобіль і почне складати протокол за вчинене правопорушення. Значна кількість водіїв при цьому розгублюється, роблять суттєві помилки при заповненні протоколу, при написанні пояснень та взагалі у спілкуванні з представником влади. За вчинення значної кількості порушень правил дорожнього руху працівники ДАІ вправі на місці виносити постанову про притягнення водія до відповідальності (накладати штраф). Якщо постанову вже винесено, і водій не згоден з накладенням на нього штрафу, залишається лише оскаржувати постанову вищестоящому керівництву представника влади, йти до суду, звертатись у прокуратуру або ж сумлінно сплатити суму штрафу. Ми не будемо розглядати випадки та способи оскарження винесеної постанови. З цього приводу в мережі Інтернет є достатньо порад, висновків, думок та готових шаблонів скарг і позовів.

Зосередимо увагу на іншому.

Якщо би водієві після складання протоколу надали принаймні декілька днів для того, щоб підготувати заперечення на інкриміноване йому правопорушення, порадитись з правознавцем, детально вивчити протокол та фотознімки (відеозаписи), ретельно розібратись із дорожньою ситуацією, яка стала ймовірною причиною вчинення порушення… І тільки після цього виносили постанову по справі. Можна здогадатись, що про такий перебіг подій можна тільки мріяти (Не в правилах наших працівників ДАІ відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні – склав протокол і відразу ж постанову про накладення штрафу виписують (показник по штрафу зроблено!)). Однак, водій власними силами може зробити неможливим винесення постанови одночасно з протоколом, і як наслідок, виграти час для підготовки захисту свої прав.
Цей проміжок часу для водія є дуже важливим – водій, по-перше, заспокоїться та зможе зосередитись на проблемі звинувачення, яке йому фактично пред’явлено у протоколі, по-друге, зможе виразно та грамотно сформулювати пояснення до протоколу, по-третє, отримає можливість самостійно перевірити правомірність дій працівника ДАІ під час зупинки водія та складання протоколу. Для цього не потрібно докладати багато зусиль чи професійно володіти знаннями в галузі права. Необхідно лише знати декілька випадків, коли розгляд справи на місці складання протоколу неможливий в силу закону або ускладнений певними обставинами. Мова не йде про те, що необхідно впасти на проїжджу частину і вдавати, що болить живіт, чи схопила судома, чи стався серцевий напад, і потрібна невідкладна допомога (хоча такі випадки в практиці існують і інколи рятують від покарання за керування в нетверезому стані).

Правова допомога

Розглянемо перший необхідний крок у поведінці водія, який є головним та основоположним всіх наступних. Це право на захист – правову допомогу. Згідно ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: ...при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Зазначене право на правову допомогу гарантується статтею 59 Конституції України: «Кожен має право на правову допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.». Дане право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку в силу ст.64 Конституції України: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями …59,… цієї Конституції.»
Право на правову допомогу мають навіть самі юристи, оскільки, наприклад, юрист з сімейних правовідносин може не володіти знаннями в галузі законодавства про адміністративні правопорушення. Слід також зауважити, що право на правову допомогу гарантоване також міжнародними документами, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997; статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973; принципами 1, 19 «Основних принципів, що стосуються ролі юристів», прийнятих восьмим конгресом ООН з питань попередження злочинності і поводження з правопорушниками 27серпня – 7 вересня 1990 року.
Згідно законодавства про адміністративні правопорушення, щоб отримати право на правову допомогу, про це слід заявити клопотання. Якщо водієві буде у цьому відмовлено працівником ДАІ, такі дії будуть визнані незаконними в судовому порядку, а постанову про накладення штрафу без надання права на правову допомогу – скасовано. Адже, водій в такому випадку буде позбавлений свого законного права на отримання кваліфікованої юридичної допомоги, що суперечитиме не лише законодавству України та Основному Закону (Конституції), а й міжнародним правовим актам, що діють і на території нашої держави. Крім того, Пленум Верховного Суду України Постановою №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертає увагу судів на неприпустимість під час розгляду справ про адміністративні правопорушення ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності (п.24).
Отже, при складенні стосовно водія протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, слід обов’язково подати клопотання про надання права на правову допомогу, а в графі протоколу «пояснення» зробити запис: «З обставинами викладеними в протоколі не згоден, порушень правил дорожнього руху не вчиняв. Мною заявлено клопотання про надання права на захист, що додається.»

Подання додаткових документов

Наступним кроком є реалізація права на подання додаткових документів для вірного вирішення справи та визначення розміру покарання, якщо таке буде накладене. Адже, у відповідності до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Крім того, згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: …чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність,…а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Законодавець недарма за кожне порушення правил дорожнього руху встановив диференційований підхід щодо відповідальності порушника. Тобто, за одне й те саме порушення до різних осіб може бути застосовано різний рівень покарання в залежності від наявності чи відсутності певних пом'якшують і обтяжують факторів, особи самого порушника чи його майнового стану.
На момент складання протоколу про адмінпорушення неможливо з’ясувати та документально підтвердити обставини, які пом’якшують чи обтяжують вину та ступінь вини водія, також неможливо надати відомості, що характеризують майновий стан водія та його особистість. Для підготовки та подання таких документів в якості доказів водію потрібен певний проміжок часу. Всі ці обставини підлягають безумовному встановленню, оскільки, впливають на відповідальність та міру покарання.
Отже, якщо буде заявлено клопотання про встановлення зазначених обставин, розгляд справи на місці складення протоколу неможливий та підлягає відкладенню на пізніший час, оскільки, в іншому випадку, справу буде розглянуто із порушенням принципів всебічності, повноти та об’єктивності.
Таким чином, буде доречним заявити таке клопотання та отримати час для пошуку і подання додаткових документів, що можуть значно вплинути на розмір покарання.

Місце розгляду справи

А як бути, якщо стосовно водія складено протокол у місці значно віддаленому від його постійного місця проживання, і він, при цьому, виявив бажання скористатись правовою допомогою та надати додаткові документи, і справа не може бути розглянута в даний час? Адже, за загальним правилом, у відповідності до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Водій і його захисник змушені будуть повторно прибути для розгляду справи до тієї місцевості, де складався протокол? Чи не так?
Не слід розчаровуватись. Для окремих випадків, законодавець передбачив можливість розгляду справи не тільки за місцем вчинення правопорушення, але й за місцем проживання порушника. Так, згідно ч.2 ст.276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Отже, в такому випадку буде доцільним при складенні протоколу заявити письмове клопотання про визначення місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Всі вищезазначені заходи нададуть водіям в спілкуванні з представниками ДАІ можливість досягнути ефективного результату, притаманного будь-якій правовій державі, - всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Нехай щастить Вам у дорозі!