Lady
девочка из администрации
Повідомлень: 22 054
Приєднався: Mar 2007
серебристая :))
|
31-08-2012 13:29 RE: Все вопросы по СПД и отчетности
|
много букв но в тему
Цитата:№69 25,07,2012 ВБО
ЧИ ВВАЖАЮТЬ СУМУ ПОПОВНЕННЯ РАХУНКУ ВЛАСНИМИ ГРІШМИ ДОХОДАМИ ФІЗОСОБИ-ЄДИННИКА
Я підприємець — єдинник IIгрупи. Для розра¬хунків з постачальниками товарів попов¬нив поточний рахунок у банку з власної кишені. Ці надходження банк провів із формулюванням "інші надходження поповнення рахунку ".
Чи вважають це поповнення доходом фіз¬особи-єдинника?
Т. Михайлишина, підприємець, м. Запоріжжя
ВІДПОВІДЬ: Таким надходженням не місце в доходах фізособи-підприємця — платника єди¬ного податку. Проте, як свідчить практика, по¬датківці щодо цього іншої думки.
Так, у консультації, опублікованій у р. 230.04 ЄБПЗ, спеціалісти ДПСУ спираючись на ви¬значення поняття "доходи платника єдиного податку" з пп. 1 п. 292.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ), уважають, що доходом платника єдиного податку можна вважати будь-яке (за пооди-нокими винятками) надходження грошей на поточний рахунок або/та до каси під¬приємця-єдинника. Поповнення поточного ра¬хунку власними грішми немає у списку доходів, які дозволено не включати до доходів платника єдиного податку. Через це вони вважають, що сума таких надходжень має по-повнити доходи платника єдиного податку.
Ми з такою точкою зору та аргументами на її захист, звісно, не згодні. Пояснимо, чому так.
Для цього відразу процитуємо пп. 1 п. 292.1 ПКУ й розберемо сказане в ньому до цурочки.
"Доходом платника єдиного податку є: І) для фізичної особи — підприємця — дохід, отри-маний протягом податкового (звіт¬ного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або не¬матеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включа¬ються отримані такою фізичною особою па¬сивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роя-лті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухо¬мого та нерухомо-го майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використо¬вується в її господарській дія-льності" (пп. 1 п. 292.1 ПКУ)
Після прочитання цього визначення, на пер¬ший погляд може скластися враження в пра¬вомірності претензій податківців. Усі грошові надходження (за поодинокими винятками) — доходи єдинника. Однак це не правильно.
Зверніть увагу на виділену в цитаті частину. З неї можна зробити два логічні умовиводи:
1. Доходом платника єдиного податку можуть стати доходи в грошовій формі.
2. Аби доход у грошовій формі дійсно став доходом платника єдиного податку, він має бути одержаний і не потрапляти до списку ви¬нятків.
Щоб віднайти аргументи на користь невклю¬чення до доходів єдинника сум поповнення по¬точного рахунку власними грішми, проаналі¬зуємо ці два висновки окремо.
Почнемо зі з'ясування того, що взагалі ПКУ розуміє під терміном "доходи". Відповідь зна¬ходимо в пп. 14.1.56 ПКУ Згідно з ним доходи — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахова¬ного) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
У цьому визначенні, крім того, що доходи — це знову-таки доходи, легко вгледіти один ці¬кавий нюанс: доходом уважають не просто гро¬ші, що потрапили в руки платника податків, а гроші, які він одержав від усіх видів діяльності. Коли так, то ось вам і перший аргумент.
В отриманого на поточний рахунок підпри¬ємця-єдинника як поповнення рахунку власни¬ми грішми нічого спільного з надходженням за товари (роботи, послуги), які він продає (вико¬нує, надає) у рамках своєї діяльності. Таке по¬повнення рахунку — різновид розпорядження фізособою власніс-тю. У нашому випадку такою власністю виступають гроші, отримані нею з яких завгодно джерел, припустимо до каси від здійснення діяльності як підприємець-єдинник, від роботодавця у вигляді зарплати тощо.
Хай там як, а всі ці гроші — власність фізосо¬би, якою вони залишаються навіть при перера¬хуванні на поточний рахунок фізособи, відкритий у банку для провадження підприємницької діяль-ності. Адже законодавство України про¬понує нам усього два суб'єкти права власності: юросіб і фізо-сіб. Державна реєстрація всього лише наділяє фізособу підприємницьким стату¬сом, який надає право здійснювати підприємни¬цьку діяльність, але не створює нового суб'єкта права власності. Отже, при перерахуванні на по¬точний рахунок власних коштів фізособа-під¬приємець жодних нових доходів не одержує.
Далі більше. Фізособа взагалі не може здій¬снювати таку діяльність, як поповнення поточ¬ного рахунку власними грішми. Вона поповнює рахунок коштами, які належать їй на правах власнос-ті, як фізособі.
Виходить, сума поповнення поточного під¬приємницького рахунку взагалі не приводить до одержання фізособою-підприємцем будь-яких нових доходів, зокрема й доходу платни¬ка єдиного податку. Більше того, якщо суму поповнення поточного рахунку оселити в до¬ходах платника єдиного податку, то фактично одні й ті самі доходи фізособи потраплять під оподаткування двічі. Якщо це заощадження фіз¬особи, які складаються з коштів, одержаних від підприємницької діяльності, то впе-рше вона їх уже відображала в Книзі як доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Коли це заоща-дження, джерело походження яких не пов'язане з під¬приємництвом, то із цих коштів обов'язково сплачують податок на доходи або в окремих випадках — держмито.
Непрямим аргументом на захист нашої точ¬ки зору будуть національні стандарти бухгал¬терського обліку, ґрунтуючись на яких юросо¬би-єдинники обліковують свої доходи. Так, від¬повідно до п.З П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" доходами вважають збіль¬шення економіч-них вигід у вигляді надходжен¬ня активів або зменшення зобов'язань, які при¬водять до збільшення власного капіталу (опріч збільшення капіталу за рахунок внесків учасни¬ків). Сума власних коштів (заощаджень), якою фізособа поповнює свій підприємницький ра¬хунок, не спричиняє збільшення його капіталів точнісінько так само, як і перекладання грошей з однієї кишені до іншої. Тож із пози-цій бухгал¬терського обліку ніякого доходу не виникає.
Таким чином, існує достатньо аргументів на користь того, що поповнення поточного рахун¬ку власними грішми не збільшує доходів плат¬ника єдиного податку.
Аби зроблений нами висновок і наведені ар¬гументи на його захист стали залізобетонними доказами в суперечках із податківцями, підпри¬ємцю-єдиннику належить бути завжди готовим доку-ментально обгрунтувати походження суми, якою він поповнює поточний рахунок.
1. Якщо сума поповнення — гроші від під¬приємницької діяльності, то підтвердженням їх походження в підприємця — єдинника II групи стануть дані про одержані готівкові доходи з Книги обліку доходів і Декларації платника єдиного податку.
2. Коли це зарплата від роботи за трудовим до¬говором, на джерело походження доходів укаже довідка роботодавця про виплачені доходи.
3. Якщо поповнення поточного рахунку відбу¬вається за рахунок непідприємницьких дохо-дів (наприклад, від здавання в оренду майна або продажу квартири), про джерело походження засобів можуть свідчити дані, відображені в річ¬ній Декларації про майновий стан і доходи.
Одначе навіть найміцніші доведенню й докази можуть не знайти адекватного розуміння в подат¬ківців. Тоді право на невключения до доходів єдин¬ника сум поповнення поточного рахунку власни¬ми грішми доведеться відстоювати за допомогою судових органів. А коли це все не для вас, то є ще кілька способів вирішення проблеми.
1. Сплачувати за товари (послуги), податки (внески) підприємець може готівкою через банк без внесення її на свій поточний рахунок. Інакше кажучи, всі оплати можна здійснюва¬ти, уникаючи поповнення поточного рахунку власними грішми.
2. Можна відмовитися від поповнення рахунку з власної кишені на користь здавання до бан-ку одержаної готівкової виручки. Принаймні такі надходження податківці не вимагають повтор¬но включати до доходів єдинника. До того ж готівку за необхідності підприємець завжди може зняти зі свого поточного рахунку коли завгодно й на будь-які потреби. Щоправда, ко¬ристувачам цього спосо-бу поповнення рахун¬ку слід бути обережними у формулюванні при¬значення платежу в банківських документах. Наприклад, у призначенні платежу завжди тре¬ба зазначати, за який період здається ви-ручка. Окрім цього, сума виручки, яку передають до банку, має бути менше або дорівнювати доходу від продажу товарів (робіт, послуг), отриманих готівкою за цей період, суму якого зафіксовано в Книзі обліку доходів. Чому це настільки важ¬ливо, можна дізнатися з консультації, опубліко¬ваній у газеті "Все про бухгалтерський облік" № 120 за 2011 р. на стор. 12.
Андрій ХУСІД, консультант газети "Все про бухгалтерський облік"
Не нужно меня обижать, я девочка ранимая, чуть что-сразу в слезы… а потом с заплаканными глазами так сложно понять кому попадаешь лопатой по голове…
Дякую всім. Було весело! (с)
|
|