З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про внесення зміни до статті 23
Кодексу України про надра
щодо видобування підземних вод
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 27, ст.232 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
I. У частині першій статті 23 Кодексу України про надра
( 132/94-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 36,
ст. 340) слова і цифри "і прісні підземні води до 20 метрів"
замінити словами і цифрами "підземні води для власних
господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та
централізованого (крім виробництва фасованої питної води)
господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність
водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на
добу".
сообщения объединены
Это разъяснение дано Державної службой геології та надр України
Положення статті 23
Численні підприємства звертаються з проханням роз`яснити положення статті 23 Кодексу України про надра у зв`язку з внесенням до неї змін Законом України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод» від 22.12.2010 № 2849-VI та надати роз`яснення з питань необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами суб`єктом господарювання, якщо він здійснює видобування підземних прісних вод в межах наданої йому земельної ділянки більш ніж з однієї свердловини, сукупний водозабір яких не перевищує 300 кубічних метрів на добу
Законодавець згідно з новою редакцією статті 23 Кодексу України про надра (далі – Кодекс про надра), внесеною Законом України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод» від 22.12.2010 № 2849-VI, надав право землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води.
В той же час новою редакцією статті 23 Кодексу про надра встановлено обмеження для реалізації цього права по-перше межами наданих земельних ділянок, по-друге, визначивши мету видобування – для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, та по-третє, обмеживши таке видобування продуктивністю водозаборів підземних вод, яке не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу про надра.
Відповідно до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з статтею 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.
Водночас, відповідно до статті 93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Право власності на земельну ділянку згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Межі земельної ділянки, наданої у власність або у користування, визначаються земельно-кадастровою документацією, яка видається Державним агентством земельних ресурсів України.
Відповідно до міждержавного стандарту «ГОСТ 17.1.1.04-80», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31.03.1980 № 1452, який діє в Україні, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).
До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарська (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення; промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики; територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.
Термін «власні», застосований у статті, що коментується, обмежує право, надане статтею 23 Кодексу про надра, тільки такими потребами, які є у землевласника (землекористувача), і унеможливлює видобування підземних вод для забезпечення потреб третіх осіб.
Терміни «централізоване питне водопостачання» (господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та «нецентралізоване питне водопостачання» (забезпечення індивідуальних споживачів питною водою з джерел питного водопостачання, за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та постачання фасованої питної води) визначені в статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».
Слід зазначити, що згідно зі статтею 23 Кодексу про надра видобування підземних вод для виробництва фасованої питної води має здійснюватись лише після отримання в установленому Кабінетом Міністрів України порядку спеціального дозволу на користування надрами. Водночас стаття 21 Кодексу про надра дозволяє надавати надра для видобування прісних підземних вод без гірничого відводу.
Відповідно до міждержавного стандарту «ГОСТ 27065-86 Качество вод. Термины и определения», який діє в Україні, до прісних вод
(термин 23. Пресные воды) належать води з мінералізацією до 1 g*gm-3 (г/дм3).
Останньою з умов щодо видобування підземних вод згідно зі статтею 23 Кодексу про надра є умова щодо продуктивності водозаборів підземних вод, яка не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.
Згідно з абзацом 18 статті 1 Водного кодексу України водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта.
Пунктом 1.5.4. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовища питних і технічних підземних вод, затвердженої наказом Державної комісії України по запасах корисних копалин від 04.02.2000 № 23 (зареєстрований в Мінюсті 29.02.2000 за № 109/4330), визначено, що водозабір підземних вод може складатися з однієї або групи компактно розміщених водозабірних споруд (свердловин, колодязів, каптажів).
Таким чином, в кожному конкретному випадку необхідно визначатися щодо питання чи належать декілька свердловин до єдиного водозабору чи є кожна окремим водозабором, виходячи з наступного.
В статті 23 Кодексу про надра слово «водозаборів» вживається у множині, тобто мова йде про сукупну продуктивність водозаборів в межах наданих землевласнику або землекористувачу земельних ділянок.
З урахуванням положень пункту 2 Закону України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод» від 22.12.2010 № 2849-VI, згідно з яким Кабінету Міністрів України доручено у шестимісячний строк розробити та затвердити порядок державного обліку артезіанських свердловин, забезпечення їх засобами виміру видобутих підземних вод та забезпечення державного контролю за дотриманням водокористувачами цього Закону, законодавець під продуктивністю водозабору на добу має на увазі фактичне видобування підземних вод згідно з показами засобів виміру, якими обладнаний відповідний водозабір (водозабірні споруди).
Оскільки видобування підземних вод як корисної копалини загальнодержавного значення (постанова Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827) здійснюється з ділянок надр, межі яких визначаються координатами родовища або його ділянки, то продуктивність водозабору до 300 кубічних метрів на добу стосується фактичного видобування підземних вод з однієї ділянки надр незалежно від кількості земельних ділянок, на яких розташований єдиний водозабір, а також кількості свердловин єдиного водозабору.
Необхідно зазначити, що положення статті 23 Кодексу про надра не поширюється на геологічне вивчення, в тому числі з дослідно-промисловою розробкою, корисних копалин, на яке керуючись положенням статті 19 Кодексу про надра необхідно отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.
Водночас повідомляємо, що відповідно до статті 19 Кодексу про надра у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам надра надаються лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.
Також необхідно наголосити, що надання офіційних тлумачень нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного та правильного розуміння і застосування на всій території держави та надання офіційних роз`яснень таких положень виходить за межі повноважень Державної служби геології та надр України, що діє відповідно до свого Положення, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 391.
(Востаннє це повідомлення було змінене: 23-05-2012 21:42 Vitaly_N.)
|
![[-]](https://www.skoda-club.org.ua/forum/images/collapse.gif "[-]")
![[Зображення: 4_10_1_01082008_3.gif]](http://line4auto.ru/skoda/4_10_1_01082008_3.gif)
olesya_ua![[Зображення: eabe5947be61375028bee064665e65c5.gif]](http://s14.rimg.info/eabe5947be61375028bee064665e65c5.gif)
