см.
http://repka.club/blogs/svirid-opanasovi...31-08-2014
Дід, як всігда вніматєльно читає ваші коменти і вдячній всім і кожному, хто взяв на себе труд висловити свою думку.
Сьогодні особливо багато критичних висловів, що зрозуміло, бо повідомлення, які йдуть в інформаційних стрічках не додають спокою та впевненості. Так, діда критикують за його думку, що для нашої Армії не характерне бездумне ставлення до солдат, як до пушечного м’яса. Дід розуміє, що на тлі Іловайська така заява виглядає недоречною спробою вигородити воєнне керівництво. Дід, який довідався про нічні події під Іловайськом вже після того, як написав і запостив свій ранковий обзор також, як і більшість небайдужих громадян, обурений злочинною бездіяльністю генєралів і щитає, шо ситуація вимагає швидкого і жорсткого реагування Пороха. Якщо він не хоче зміцнити впевненість в суспільстві, що батальони під Іловайськом були кинуті в пекло спеціально. Дід не думає, що Порох хоче дати підстави для таких підозр і не вірить, що це було зроблено спеціально. От просто не вірить, бо точно так само можно стверджувати, що Сталін спеціально кинув у котли 1941 року мільйони червоноармійців, бо они йому не нравилися. Це війна, друзі, і на жаль на війні не лише перемоги бувають. Але Сталін не панькався і льогко назначав винуватих за провали генералів, яких нємедлєнно розстрілював. О чом не забував сообщать армії й народу.
Дід не призиває нікого розстрілювать перед строєм. Але знайти і покарати винуватців трагедії Порох просто об’язан. Дід требує від Пороха адекватних дєйствій.
Але дід не змінює своєї думки щодо головного – життя і здоров’я солдата в новій українській Армії цінується не так, як це було колись в Совецькій Армії, наслєдніце шапкозакідательскіх традицій россійского воїнства, де панувала і панує азіатське ставлення до солдат: “Мамки еще нарожают”.
Тепер по поводу оперативних умінь Генштабу, за шо діда тоже критикують. Дід, як і всі ви має інформацію лише з інтернету. І добре пам’ятає недолугі дії Збройних Сил на початку воєнних дій і те, як поступово зростала оперативна майстерність Армії. Коли виявилося, що кордон взяти під контроль неможливо, Армія не сіла плакати, а з успіхом апробувала нові способи розчленування сепаратистський територій, оточення окремих населуних пунктів, витіснення терористів. Гіркін не від хорошого життя покинув Словянськ. І не від хорошого життя Хуйло винуждєнно змушений посилати все більше і більше своїх підрозділів на схід України. Наша Армія змушена вчитися на ходу. Да, з помилками і з кров’ю але вчиться важкій науці перемагати. При тому, як ми вже всі бачимо, хто є противником на полі бою в нашої Армії. В Хуйла сильна армія, яку він плекає всі 15 років свого царювання.
Тепер по поводу подозреній, шо дід працює на владу. Нє, друзі, дід працює на Україну. І дід пам’ятає про найбільшу небезпеку, яка загрожує Україні – це якщо під ударами панікуючих громадян впаде легітимна влада і по нашій території почнуть одночасно гасати та битися одне з одним війська УНР, Директорії, Повстанька армія нового Махна, загони місцевих, ніким не контрольованих отаманів, постане окрема армія ЗУНР, сформовани з галичан, які плюнуть і повернуться додому, готуватися до сраженій з москалями в Карпатах. От тоді Хуйлу й робити нічого не доведеться і скоро світові новини облетить його усміхнена фотографія під час богослужіння в Київській Лаврі де Хуйло прийматиме присягу на вірність від заблудшего, но осознавшего свою провину перед Москвою, українського народу. А лідєри України в екзилі писатимуть кожен свій багатотомник “Який я був маладєц і як вони просрали Україну”.
Один поганий полководець краще, ніж два хороші. Так, кажеться, казав Наполєон, а етот парєнь на войні собаку з’їв. Тому дід щитає згуртованість навколо легітимної влади, вопросом виживання держави в цілому. Це не значить, що дід не критикує власть і Пороха лічно. Але всігда по дєлу. Но але єслі людина шось робить правильно, то чому об етом стидліво умалчувать? Дід вніматєльно стежить за дєйствіями Пороха на міжнародній арені і бачить, шо там ошибок він не совершає. В його діях є логіка і безумовна налаштованість на Перемогу.
Щоправда, в Україні у всі часи було є і буде модно критикувать владу. Така вже в нас ментальнісьть, тому дід з поніманієм ставиться до проісходящого. Люба людина становясь державним дєятєлєм немедлєнно об’являєцця підарасом і ми всі гуртом начинаєм її лаяти, проклинати і подозревати у всіх смертних гріхах, серед яких на першому місці всігда фігурує предатєльство. Єслі вірити всім звинуваченням, то нас уже давно всі злили, продали і перепродали нас не спитавшись. Так вважати можуть лише люди з глибоким, невиліковним комплексом меншовартості. Тут діду робити нема чого, ето к псіхіатрам.
Іще пару слів любітєлям критикувать. Здоровий погляд народу і конструктивна критика ніколи не заважала ніякій нормальній власті, а даже наоборот – дозволяє їй приймати правильні рішення. Но желатєльно розбиратися в тому, шо ти критикуєш. Бо іногда вже доходить до маразма – одна й та ж людина з льогкостью може требувати совершенно взаімоісключающі речі, не сильно вникаючи в сущность своїх же требованій та їхни наслідки. Наприклад, дід вже втомився дивуватися, коли читає очередні критичні требуванія до власті, серед яких майже завжди фігурує вимога запровадити воєнний стан. Но чомусь всі забувають, що воєнний стан накладає существенні обмеження на свободу слова і критику влади. Така критика об’являється поширенням пораженческіх настроєній і людина вполнє може получить прілічний срок, та День Перемоги отпразнувать у тюремній камері. А дід якраз за те, щоб демократичні цінності не страждали і кожен мав можливість висловити свою думку. Дід висловлює свою і не просить, щоб вона всім нравилася.
Дід также не прагне обрисувати ситуацію в рожевому світлі, бо ситуація дійсно суперскладна. Але з любої ситуації завжди є вихід: “Нет отчаянних положеній, єсть отчаявшиєся люді”. Но знайти цей вихід можуть лише холоднокровні спокійні люди, які не мають звички впадають в паніку. Тому дід неустанно закликає не панікувати, а тверезо оцінювати собитія. Які далеко не такі безнадійні, як багатьом здається.
Пока писався цей пост стало ізвесно, шо Хуйло роздуплився і оголосив свої требованія до Пороха. Они зводяться до того, щоб предоставить юго-востоку государственность. Ето – ультиматум. Значить Хуйло щитає, шо вже достаточно накалив обстановку, наростив сили і може діктувать Пороху условія.
В діда два вопроса до шановних критиків Пороха:
- шо Пороху робити в цій ситуації?
- а ви би хотіли бути зараз на місці Пороха?
В діда немає відповіді на це питання. Дійсно немає. Але в таких случаях корисно проаналізувати найшірший з можливих сценаріїв.
От шо буде, єслі Порох согласиться і прийме ультиматум Хуйла? Тобто:
1. Согласиться на переговори з ДНР і ЛНР.
2. Согласиться з предоставлєнієм окупованим територіям державного статусу.
В такому случаї, з точки зору міжнародного права, даже офіційне визнання Києвом ДНР і ЛНР не матиме юридичної сили. Тому, що існує Резолюція Генеральної Асамблеї номер 3314 від 14 грудня 1974 року. За якою будь-які територіальні зміни, які відбулися внаслідок агресії або під загрозою агресії, вважаються незаконними. Даже якщо в самому крайньому случаї Україні придеться шото там підписати, світ не визнає територіальних змін. І санкцій проти Хуйла не відмінить. А коли режим Хуйла рухне (ну він же не вічний), всі його геополітичні конструкції розваляться, як карточний домик.
Хуйло нам показав, як можна підтертися Будапештським меморандумом? От і Україна має повне моральне і юридичне право підтертися, коли прийде час, любою бумажкою, яку нас зараз можуть винудити підписати. Головне, зберегти Україну.
Дід не любить наводити приклади з історії Росії, але коли Кутузов постав перед дилемою, ризикнути армією і спробувати відстояти Москву, або здати Москву, але зберегти армію, він обрав другий варіант. І переміг. Ми також маємо вберегти найбільше наше надбання останніх місяців – боєздатну Армію. Вона нам ще дуже знадобиться. Але значно сильніша, краще навчена і озброєна.
Не виключено, що зараз ми підходимо до моменту істини і від дій Пороха залежатиме, як розвиватимуться подальші події. Це серйозна розвилка. Уважно наблюдаєм.
Взято здесь
https://www.facebook.com/svyryd.opanasov...6752007683
![[-]](https://www.skoda-club.org.ua/forum/images/collapse.gif "[-]")
По поводу "нелетального" оборудования и снаряги ещё могу поддержать а по поводу оружия - это истерика не в ту сторону,в Украине арм.склады далеко не пусты и "совковое" оружие имеется в достаточном кол-ве.Поэтому и вопросы надо задавать "своим":почему оружие(в том числе и БК)не выдаётся а то малое что выдано либо все сроки вылежало либо "третий сорт - не брак". 