Після смерті російського опозиціонера Бориса Нємцова багато людей почали говорити те, що б було, якби Борис Єльцин своїм наступником призначив його, а не Володимира Путіна. Хтось допускає, що тоді б Росія була б іншою, а хтось вважає, що іншим став би сам Нємцов. Обозреватель публікує дуже цікавий епізод з книги Бориса Нємцова “Сповідь бунтаря” про те, як сталося так, що президентом Россі став “непримітний ФСБшник”, повідомляють Патріоти України. “Остаточний вибір наступника Борисом Єльциним для мене став абсолютно несподіваним. Дізнавшись прізвище, я сторопів: “Тільки пластиліновий народ, який добре прогріли на сонці і довго розминали, може проголосувати за людину, яка починає свою політичну кар’єру з президентських виборів”. Я не міг повірити, що мало кому відомого непомітного полковника КДБ-ФСБ Путіна можна обрати за півроку на найвищу посаду в державі. Я добре знав Володимира Володимировича, він ніколи нічим не виділявся на тлі сірої маси державних чиновників і ніколи не мав особливих заслуг перед Вітчизною. І я, і Чубайс – ми відчули шок від рішення президента вибрати в наступники Володимира Путіна. До речі, всупереч численним домислам, сам Чубайс ніколи не збирався в президенти і навіть у жартівливій формі не обговорював таку перспективу. Але нам здавалося, що Сергій Степашин, незважаючи на особливості свого характеру, більш за всіх підходив на роль наступного президента країни. Степашин, який очолив на чотири місяці уряд, діяв дуже обережно. Він взагалі досить м’яка людина, компромісний і порядний. Ми були впевнені, що Степашин не наламає дров. Для Росії такий президент означав би рух вперед. Зараз я розумію, що сталося і чому раптом з’явився Путін. Ім’я Путіна спливло в цейтноті, коли до виборів залишалися місяці. Єльцин не довіряв ні Примакову, ні Лужкову, ні Черномирдіну. Оточення ж переконувало його: потрібен такий президент, який забезпечить і йому особисту безпеку. Оточенню було байдуже, куди новий президент поведе країну, вони думали про себе. Ось і вибрали кандидата під свої інтереси. З Нємцовим їм було все ясно, Явлінський їх весь час лаяв, Степашин виявився занадто гнучким. Оточення шукало людину, яка була б їм усім зобов’язана, надійна, яка тримала б слово. Хто такий Путін, мало хто тоді знав. Він був настільки непримітним, що на нього не реагував навіть мій секретар. Якось до мене в приймальню дзвонить директор ФСБ, а секретар відмовляється з’єднувати зі мною і вимагає представитися. Той у відповідь: “Путін Володимир Володимирович, директор ФСБ”. Секретар передає мені: “Там якийсь Путін дзвонить. Каже, що він начальник ФСБ. Що з ним робити?”
Джерело:
http://patrioty.org.ua/yak-putin-priysho...nyemtsova/