Привіт, aLL!
Запропонував дружині проїхатись на вихідні, так що це був майже повний експромт, якщо не рахувати своєрідної підготовки у суботу до поїздки – заправка бензином машини, прокладка маршруту з орієнтовними місцями зупинки, закупка м’яса на відбивні у дорогу. Отож, по доволі зручній 5 км. автокарті України на CD-диску(
http://www.transnavi.com), був вибраний маршрут одного дня – Львів-Стрий-Мукачеве-Ужгород-Ст.Самбір-Самбір-Львів(своєрідне коло). Засобами автокарти прикинув відстань – 484 км.
Цілу ніч періщив дощ, але зранку нічого з неба не падало. О 10-20 вирушили я, дружина та молодший син.
Ремонт траси Львів-Ужгород, який рухався у напрямку зі Стрия до Львова вже наблизився до самого міста – ремонтні роботи ведуться у районі села Деревач. Почався також ремонт мосту на об’їзній дорозі, якраз над місцем виїзду зі Львова на Стрий. Якщо не брати до уваги незакінчені участки та лише дві смуги у горах, то дорога до самого Ужгорода просто чудова. Правда хороше полотно має неприємний «побічний» результат. На протязі 200 кілометрів три доволі серйозні аварії. «Паровозик» з 4-х машин за Миколаївом з трьома постраждалими задніми та передніми бамперами. Як видалось, єдина, велика компанія молодих хлопців та дівчат, що їхали на вихідні на відпочинок. Уже в Закарпатській області за одним із поворотів, мало не наїхав на, вже розчавлений, знак аварійної зупинки. За ним зразу побачив два «бобики»(паркетники) - Тойота, зліва, упоперек до проїзжої частини, лише розбитий предок заглядав на дорогу з кювету, другий(модель не розгледів), на правому узбіччі, розвернутий нам на зустріч, але без видимих ушкоджень. Що цікаво, ні я, ні дружина не побачили нікого з водіїв. Третя аварія з величезним «корком» хвилин на 20-30 сталася за Свалявою на вузькій лісовій дорозі. Знову за поворотом стояв Фольксваген з повністю розвороченим мотором та Ауді з розтрощеною правою частиною. Що цікаво, по тому, як народ продовжував обганяти перед закритими поворотами, ніби зовсім нічого не сталося тільки-що на наших очах.
На початку, всю дорогу з неба зривались мілкі рідкі краплі дощу. Але вже при спуску у Закарпаття почало проглядати сонце і ми зробили першу невелику зупинку попити «кави-чаю». Наступною плановою зупинкою був Чинадієвський палац, поворот на який з траси ми проїхали, бо не змогли вчасно його побачити – брак додаткових інформаційних вказівників.
Після цього невеличка суперечка водія та «штурмана» про відвідини замку «Паланок» у Мукачевому ні до чого не приводила і тоді вирішальне слово сказав син – не їдемо, але в Ужгороді пробуємо найкраще закарпатське морозиво.
Враження дружини від рівнини між Мукачевим та Ужгородом сильно розходились з її уявою про цей край ранньої черешні, полуниці, помідорів, огірків тощо. На її запитання «Де це все росте ?» я не знайшов нічого кращого як відповісти, що є райони південніше – Берегове, Виноградів, Хуст…
Набагато уважнішим ми були при пошуках потрібного повороту до замку у Невицьку, допоміг і додатковий інформаційний вказівник перед поворотом. Проїхавши затишною долиною, з великою кількістю відпочиваючих з палатками і без, і по вузькому мосту через Уж добравшись до підніжжя гори, почали розпитувати у працівників невеликого ресторану, як і чи можна проїхати до фортеці. Повертаючись до машини, помітив, як по асфальту дорогу переходить велика(см. 20-22) карпатська саламандра. Піймати і забрати з собою – перше бажання сина. Але дружина нагадала про Червону Книгу та її «мешканців», серед яких числиться й саламандра, і ми поїхали до замку. Чудове місце, з якого відкривається прекрасний вид на долину річки. Сильне враження, якщо не сказати більше, на нас справило різке порипування деревянної вежі під поривами вітру у момент, коли ми були у дворі фортеці. Видалось, що вона от-от може посипатись вниз, тому, якусь мить, було доволі моторошно.
Чим далі від Ужгорода тим вужчою і гіршою ставала дорога. Довгий час лише дві смуги з суцільною лінією посередині, багато коротких, закритих поворотів, так що про швидкість з якою ми їхали до Ужгорода можна було забути.
Дуже цікавим видався підйом по серпантину на Ужоцький перевал, особливо коли у висоті, прямо над нашими головами, ми побачили, як рухається вантажний поїзд. Це було просто неймовірно.
У цій частині Карпати зовсім інші. Немає відчуття «ширвжитку», як це є у тому ж Славську та інших відомих місцях. Все набагато спокійніше, розміреніше, що для мене власне й асоціюється з відпочинком у горах.
Наступна коротка зупинка у невеличкому селі Розлуч. У районі бази відпочинку від львівської фірми «Термоприлад» набрали з джерел «Нафтусі» та «залізної» мінеральної води а далі, вже без зупинок, до самого Львова.
По бортовому комп’ютеру:
Пробіг:
542 км
Розхід:
5,1/5,3 л
Сер. швидкість:
69 км/ч
Заг. час у дорозі:
~11 годин
P.S.
З радістю прочитав би враження\рекомендації про варіант відпочинку автомобіль+палатка+море.
На жаль, не знайшов можливості виложити фото!?
За допомогою 4i4ikOFF'ва - розібрався.